Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

5 міні-історій з життя, які піднімають настрій

5 міні-історій з життя, які піднімають настрій
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Всі ми любимо ділитися кумедними історіями, які трапляються з нами у житті. Шукаючи в Інтернеті щось цікаве, ми неодноразово натрапляємо на невеличкі смішні розповіді людей, які живуть таким самим звичним життям, як ми з вами. Якщо теж любите посміятися з милих і кумедних ситуацій, які трапляються у звичайні будні дні, ці 5 історій для вас.

kit

Кіт

Сидимо ввечері сім’єю на дивані перед телевізором. Кіт батьків (величезний британець, 6-7 кілограм) розлігся на кріслі. Через деякий час з крісла доноситься незадоволене м’явкання. Тато швидко встає з дивана, підбігає до кота і обережно перевертає на інший бік. Кіт позіхає і знов засинає. Побачивши наші запитальні погляди, тато пояснив: “Незручно лежав”.

Помста

Викладаю у ВНЗ. Мама отримує другу вищу освіту. Завтра приймаю у неї залік. І чомусь, саме сьогодні я згадав, як вона мені в дитинстві не купила трактор.

Солідарність

Розійшовся з дівчино. Зі спільного майна у нас був кіт, який залишився з нею. Вчора приносить мені пухнастого додому і каже: “На, забери його, він щоразу мочиться на тапочки мого хлопця”. Мііій, міій котяра!

Доброго ранку

Працюю за містом, на роботу їжджу завжди одним і тим самим міжміським автобусом, з одним і тим самим водієм, у один і той самий час. Відмінна риса автобуса – він яскраво-жовтого кольору, тому я його пропустити не боюся. Спокійно слухаю музику, знаючи, що щось жовте ось-ось замиготить. Ну і сьогодні, як звично, стою на зупинці, слухаю музику… Раптом, крізь навушники, чую гучний автомобільний сигнал. Дивлюся: стоїть якийсь автобус, відчиняються двері, а там мій водій кричить: “Жовтий зламався…сідай, а то на роботу запізнишся!”

Ось такий добрий ранок 🙂

Невидимий голос

Давні знайомі жили у панельному будинку з хорошою звукопроникністю. Син маленький. Мама ненадовго відійшла у продуктовий магазин. Повертається і запитує:

– Ти плакав?
– Я спочатку заплакав, – каже син, – а мені невидимий голос сказав “Не кричи! Зараз прийде!”. І я заспокоївся.

Автори історій невідомі.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Оголошення
Коментарі

"Хочеш читати цікаві, позитивні та
корисні пости рідною українською
мовою?
Тисни "Подобається"!"

Я вже з Вами, не показуйте більше цю штуку

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: