Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

Момент кайрос: Чоловік, який врятував 2 687 життів з веж близнюків 11 вересня 2001 року

Момент кайрос: Чоловік, який врятував 2 687 життів з веж близнюків 11 вересня 2001 року
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

18 років тому теракти в Нью-Йорку забрали 2 977 життів. Жертв могло бути набагато більше, якби не героїчні дії Ріка Рескорла.
Рескорла служив у Всесвітньому торговому центрі головою охорони банку Morgan Stanley. Це був один з тих старих солдатів з бичачими повадками, які всю другу половину свого життя обходять по периметру мармурові вестибюлі, як колись патрулювали поля битв. У будь-якому шикарному висотному офісному будинку можна побачити, як вони нашіптують щось в свої рації і коротко кивають перехожим високопоставленим бізнес-адміністраторам. Як правило, кваліфікація цих людей занадто висока для такої роботи.

Рескорла виявився наймудрішою інвестицією банку Morgan Stanley за всю його історію. Народившись в Англії, Рескорла пішов на службу в американську армію, тому що хотів відправитися воювати з комуністами у В’єтнамі. Там, в битвах, увічнених книгою генерал-полковника Гарольда Мура і Джозефа Л. Геллоуея «Ми були солдатами … і були молоді» (1992 р.), він заслужив Срібну та Бронзову зірки, а також медаль «Пурпурове серце». Книга входить в список літератури, обов’язкової для прочитання армійськими офіцерами. Саме Рескорла, що опускає свою М16, дуже молодий, насторожений і виснажений, зображений на фотографії, що прикрашає обкладинку цієї книги. Хоча з часом він переїхав в Нью-Джерсі і осів на посаді керівника служби безпеки, Рескорла частково продовжував вести себе як людина, що знаходиться на війні.

Morgan Stanley займав 22 поверх вежі-2 і ще кілька поверхів в сусідній будівлі. Після події в 1988 році (вибуху на борту рейсу 103 авіакомпанії Pan Am над шотландським Локербі) Рескорла почав турбуватися з приводу ймовірної терористичної атаки на ВТЦ. У 1990 році він привіз в Нью-Йорк свого давнього армійського друга і влаштував йому екскурсію по вежах-близнюках. Він хотів дізнатися, як би його друг, який мав досвід контртерористичної діяльності, вважав за краще атакувати будівлі, будучи терористом. Як пише Джеймс Б. Стюарт в опублікованій в 2002 році біографії Рескорла «Серце солдата», оглянувши гараж ВТЦ, друг заявив, що здійснити тут терористичний акт «не складе жодних труднощів». Якби він хотів напасти на центр, то просто в’їхав би на навантаженій вибухівкою вантажівці в гараж, а потім забрався б геть.

Рескорла і його друг-експерт написали в адміністрацію порту доповідну записку, пояснивши причину своєї стурбованості й настійно вимагаючи посилити заходи безпеки в автомобільних гаражах ВТЦ. За словами Стюарта, їх рекомендації, які влетіли б адміністрації в копієчку, просто проігнорували.

Через три роки Рамзі Юзеф, як і передбачав Рескорла, в’їхав на завантаженій вибуховими речовинами вантажівці в підземний гараж ВТЦ. Коли стіни башти здригнулися від вибуху, Рескорла встав посеред просторого операційного залу банку і почав викрикувати інструкції. Але, як це відбувалося і до вибуху, коли він намагався проводити в Morgan Stanley навчальні пожежні тривоги, всі просто ігнорували його. Тоді він заліз на стіл і закричав: «Мені що, треба зняти штани, щоб ви звернули на мене увагу?» У залі настала тиша, і тоді він роздав ліхтарики співробітникам банку і повів їх вниз по темних пожежних сходах.

Після терористичного акту 1993 року авторитет Рескорла став незаперечним.

У Рескорла було незвично загострене почуття небезпеки. Він знав, що ризик ще однієї терористичної атаки не зменшується з кожним спокійно прожитим новим днем. Він знав, як нерозумно покладатися на служби швидкого реагування в справі порятунку співробітників своєї організації. Його компанія була найбільшим орендарем в ВТЦ, своєрідним селом, що сховалася серед хмар. Працівникам Morgan Stanley доведеться самим піклуватися один про одного.

З тих пір жоден відвідувач не міг увійти в офіс без супроводження. Рескорла збільшив штат служби безпеки. Він наказав співробітникам в реальних екстрених ситуаціях не виконувати ніяких інструкцій, що надходять від адміністрації. Він вважав, що вона втратила будь-яке право давати поради, не зреагувавши на його попередження в 1990 році.

Рескорла почав проводити в масштабах всієї компанії часті і несподівані пожежні навчання. Він навчив співробітників зустрічатися в холі між сходами і за його сигналом спускатися парами до 44-го поверху. Більш того – він наполягав, щоб верхні поверхи спускалися першими. Як тільки останні співробітники, що працюють на розташованих вище поверхах, досягали нижнього, працівники з цього поверху починали спускатися слідом за ними.

Здогадатися ввести таку систему могла тільки людина, дуже добре розуміє, яким чином ведуть себе учасники евакуації. Люди, які не отримали спеціальної підготовки, в екстрених ситуаціях починають проявляти неймовірну ввічливість. Вони пропускають вперед людей з поверхів, розташованих нижче. В результаті люди з верхніх поверхів, котрі піддаються більшій небезпеці, тому що їм необхідно подолати довший шлях, евакуюються останніми. Спроба навчити людей чинити опір цьому галантному почуттю була простим і мудрим рішенням.

Радикалізм проведених Рескорла тренувань важко перебільшити. Morgan Stanley – це інвестиційний банк. Власників мільйонних статків високоефективних банкірів з 73-го поверху страшно дратували навчальні евакуації. Їм зовсім не подобалося переривати на півслові переговори з дуже вигідними клієнтами. Кожне тренування, яке відривало брокерів фірми від клієнтів і комп’ютерів, йшла компанії в збиток. Але Рескорла не зупинявся. Йому було все одно, як до нього ставитимуться. В ході армійської підготовки він зрозумів найпростіше правило, яке стосується натури людини і є головним висновком цієї книги: змусити мозок людини ефективно діяти в стані екстремального стресу найпростіше шляхом проведення багаторазових завчасних тренувань.

Після кількох перших тренувань Рескорла жорстко критикував співробітників банку за занадто малу швидкість пересування по пожежних сходах. Він почав заміряти швидкість спуску за допомогою секундоміра, і люди стали рухатися швидше. Крім того, він не припиняв викладати співробітникам основи поведінки під час пожежної тривоги: завжди треба йти вниз. Ніколи не підніматися на дах. Ніколи.

Рескорла не допускав винятків. Коли під час тренувань в Morgan Stanley були відвідувачі, він домагався, щоб і вони знали, як вибратися з будівлі. Незважаючи на низьку ймовірність того, що вони теж виявляться в екстреній ситуації, Рескорла хотів, щоб до евакуації були готові і ці люди. Він розумів, що їм доведеться допомагати більше, ніж іншим.

Після вибуху 1993 року Рескорла написав ще одну доповідну записку, попереджаючи вище керівництво Morgan Stanley про те, що терористи ні перед чим не зупиняться в своєму прагненні зруйнувати вежі-близнюки. Він навіть коротко описав ймовірний сценарій терористичної атаки, сказавши, що вони можуть спробувати направити на Всесвітній торговий центр літак з вантажем вибухових речовин. Уява у Рескорла працювало краще, ніж у представників влади, і він постійно підкидав їм все нові гіпотетичні варіанти катастрофи. В кінцевому рахунку Рескорла порекомендував Morgan Stanley перенести штаб-квартиру в малоповерхові будівлі студентського містечка в Нью-Джерсі. Але термін оренди приміщень повинен був закінчитися тільки в 2006 році.

Рескорла продовжував проводити навчання протягом восьми років – навіть тоді, коли всі майже забули про вибух в підземному гаражі.

«Він весь час говорив:” Вони знову нападуть на нас. Або з повітря, або з підземки”», – згадує менеджер адміністративного відділу Стівен Енгел, який за родом своїх обов’язків працював в тісній співпраці з Рескорла. За словами Енгель, наймаючи на роботу співробітників служби безпеки, Рескорла вишукував кандидатів з небачено високим для таких постів рівнем професійної підготовленості:

«Він набирає не патрульних поліцейських у відставці, які бажають отримати надбавку до пенсії, а людей, які раніше працювали в галузі забезпечення безпеки комп’ютерних мереж».

У 1998 році Рескорла дав інтерв’ю кінематографістові Роберту Едвардсу, чий батько воював разом з ним у В’єтнамі. Головною темою документального фільму була суть війни. Якщо дивитися фільм зараз, стає ясно, як часто Рескорла замислювався про тероризм (і не тільки про те, як він може торкнутися його офісу). Рескорла попереджав, що змінилася природа війни, а лідери країни не змогли адаптуватися до нових умов.

«У майбутньому суть війни заключатиметься в полюванні за терористами. Не буде гігантських полів битв, не буде масових танкових наступів, – говорив він. – Думаючи про майбутні війни, ми розмірковуємо про бойові дії в Лос-Анджелесі. Але сили терористів можуть скувати звичайні війська і поставити їх на коліна».

Однак були моменти, коли Рескорла з його уявою було тісно в рамках цієї роботи. 5 вересня 2001 року в електронному повідомленні давньому другові Рескорла говорив про kairos: так в грецькій мові називається екзистенціальний або космічний момент, що виходить за рамки лінійного часу.

«Я змирився з фактом, що у мене ніколи не станеться момент kairos, а буде просто бідна подіями повсякденна праця, – писав він. – Ще кілька чашок мокко в Starbucks, і кожна наступна буде здаватися менш смачною».

Уранці 11 вересня Рескорла почув вибух і з вікна свого кабінету побачив, як горить вежа-1. По внутрішній трансляції почав віщати чиновник з адміністрації будівлі, закликаючи всіх залишатися на своїх робочих місцях. Але Рескорла схопив свій мегафон, рацію і стільниковий телефон і почав методично віддавати співробітникам Morgan Stanley накази про негайну евакуацію. Вони знали, що треба робити. Навіть 250 відвідувачам, що навчалися на курсах біржових брокерів, вже показали, де знаходяться найближчі пожежні сходи.

«Найважливішим фактором було знання, куди треба йти. Адже мозок людини (принаймні, мій) просто відключається, – каже Макмегон, один з керівників Morgan Stanley. – Що вже точно зовсім ні до чого під час катастрофи, так це необхідність думати про щось ».

11 вересня деяка група людей цілком могла б врятуватися, якби чула те, чого навчав Рескорла. Але вони працювали не в Morgan Stanley. За даними проведеного Колумбійським університетом опитування між тими, хто вижив, близько 50% працівників центру не знали, що виходи на дах будівлі будуть замкнені. При відсутності цієї інформації деякі люди згадали, що в 1993 році людей евакуювали гвинтокрилами з даху. Тому вони витратили останні хвилини свого життя, піднімаючись на верхні поверхи хмарочосів, тільки щоб уткнутися в замкнені двері. Вони так і загинули там, не розуміючи, чому закриті виходи.

Поки Рескорла на 44-му поверсі направляв людей вниз по пожежній драбині, врізався другий літак, на цей раз потрапивши в його будівлю 38-и поверхами вище. Вежа різко здригнулася, і деякі із співробітників Morgan Stanley опинилися на підлозі. «Всім зупинитися, – наказав Рескорла через свій мегафон. – Не рухатися, вести себе тихо і спокійно».

«Люди перестали говорити і рухатися, – пише Стюарт, – як ніби Рескорла зачарував їх».

Рескорла негайно перевів евакуацію на інші сходи і продовжив виводити людей. “Все буде добре. Не забувайте, – повторював він знову і знову, ніби ці слова самі по собі могли надати людям сил, – ви ж американці ».

Співробітники Morgan Stanley бачили, що відбувалося в іншій вежі після вибуху першого літака. Їм було прекрасно видно, як в будівлі розгорається пожежа і як люди (такі ж люди, як вони) з розгорнутими на вітрі краватками вистрибують з вікон. Тому, коли врізався другий літак, вони точно знали, що відбувається на розташованих над їх головами поверхах.

Рескорла цілу ніч виводив своїх людей з території Центрального нагір’я В’єтнаму. Він знав, що мозок погано справляється зі страхом. Тоді він заспокоював солдат, співаючи вивчені в дитинстві пісні. Тепер, покритий потом, що проступає навіть через піджак, він стояв на заповненими людьми сходах і співав в свій мегафон: «Люди Корнуолла, мужайтеся, до битви готуйтеся і не здавайтеся!» Один із співробітників його служби безпеки приніс стілець, але Рескорла вважав за краще залишитися на ногах.

Пізніше майор армії США Роберт Л. Бейтман напише про Рескорла в журналі Vietnam. У наведеному нижче абзаці він описує його на полі бою, але точно тими ж словами можна було говорити про Рескорла в той страшний день в ВТЦ:

Рескорла знав, що таке війна. Його люди – поки що ні. Щоб заспокоїти їх, не дати їм сконцентруватися на страху, що охоплює людину в момент усвідомлення, що зовсім поруч знаходяться сотні людей, що прагнуть його убити, Рескорла співав. В основному він співав непристойні пісні, від яких почервонів би навіть матрос. Упереміш з рядками пісень звучали його команди: «В шереееенгу … Увага … Вперед!» Це був голос прямо з Ватерлоо або Сомма, бездоганний, невблаганний, який не допускає непокори. Солдати забували свій страх, зосереджувалися на його наказах і йшли вперед. Він вів своїх людей прямо на сторінки підручників історії.

11 вересня, в перерві між піснями, Рескорла подзвонив дружині. «Перестань плакати, – сказав він. – Я повинен безпечно вивести цих людей. Якщо зі мною що-небудь трапиться, знай, що я ніколи не був такий щасливий: ти стала сенсом мого життя».

Деякий час по тому Рескорла успішно завершив евакуацію абсолютної більшості співробітників Morgan Stanley з палаючої будівлі. Потім він повернувся в неї. Востаннє його бачили піднімаючогось по сходах в районі 10-го поверху незадовго до обвалення вежі. Для Рескорла настав момент kairos. Його останки виявити не вдалося.

Пам’ятник Ріку Рескорла, який воював у В’єтнамі і врятував майже 3 тисячі людей з південної вежі ВТЦ, на алеї Слави при Національному музеї піхоти в Колумбусі (штат Джорджія).

Люди, близько знайомі з Рескорла, знали, що він не покине веж, поки з них не вийдуть всі інші люди. «Коли будівлі обвалилися, у мене не було ні найменшого сумніву, що він знаходиться всередині, – каже менеджер адміністративної служби Енгел. – Рік хотів би такого яскравого і славного кінця ». Ніхто не знає точно, що сталося, але Енгел вважає, що Рескорла дізнався про людей, які залишилися в будівлі. Зокрема, в своєму кабінеті залишався старший віце-президент Morgan Stanley. Востаннє його бачили розмовляючого по телефону вже в самий розпал евакуації. «Знаючи Ріка, – каже Енгел, – я можу припустити, що він збирався піднятися, оглушити його і винести, повісивши на плече».

Релігією Рескорла була здатність людини не залежати від зовнішніх обставин. Одного разу він розповів товаришу, яким бачить справжнього чоловіка: Його можна вигнати на вулицю абсолютно голим. Увечері того ж дня він повинен бути одягнений і ситий. Через тиждень у нього повинен бути кінь. А до кінця року – своя справа і рахунок в банку.

Рескорла навчив співробітників Morgan Stanley рятувати себе. Такі уроки останнім часом чомусь стали зустрічатися дуже рідко і тому придбали особливу цінність. У момент обвалення вежі всередині залишалися всього 13 працівників Morgan Stanley, включаючи Рескорла і ще чотирьох співробітників його служби безпеки. Решта 2 687 вже були в безпеці.

 
Джерело: mi3ch.livejournal.com
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: