Якось один чоловік сидів біля оазису, перед входом у місто. До нього підійшов юнак і запитав:
– Я жодного разу тут не був. Які люди живуть в цьому місті?
– А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти.
– Тут ти зустрінеш таких самих.
Трохи згодом, інший мандрівник наблизився до чоловіка і поставив таке ж питання:
– Я тільки що приїхав. Скажи, старий, які люди живуть в цьому місті?
– А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?
– О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.
– Ти знайдеш таких самих і тут», – відповів старий.
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалоги. І як тільки другий прохожий відійшов, він звернувся до старого з докором:
– Як ти можеш двом людям давати дві абсолютно різні відповіді на одне і те ж запитання?
– Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. І навпаки, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих товаришів. Бо, бачиш, оточуюючі нас люди дають нам те, що ми в них бачимо.
