Ще наприкінці 19-го століття лікарі почали рекомендувати батькам, які мешкали в міських багатоквартирних будинках, регулярно виводити своїх дітей на свіже повітря. Вважалося, це зміцнить імунну систему дитини і покращить її загальний стан здоров’я.
На початку 20-го століття один з педіатрів – Лютер Емметт Холт – порадив просто ставити колиску з немовлям біля відкритого вікна, але деякі прогресивні батьки пішли далі.
Наприклад, Елеонора Рузвельт, за її власним визнанням “абсолютно нічого не тямляча про турботу та годування дитини”, купила дротяну клітку для курей та регулярно садила у неї свою доньку Анну.
Клітку з донькою вона підвішувала за вікном своєї квартири в Нью-Йорку на час, поки маленька спала. Щоправда, стурбований сусід жінки погрожував повідомити про такі “перебування дитини на свіжому повітрі” у відповідні органи.
До речі, перший комерційний патент на дитячому клітку був поданий в штаті Вашингтон ще в 1922 році.
В Європі такі клітки були популярні серед жителів Лондона в 1930 році. Але згодом, попит на них зник.
