Якось надумав один юнак оженитися. За порадою пішов він до свого батька. Батько сидів замислений, щось малюючи прутиком на піску. Юнак наблизився до нього і казав:
– Батьку, я зустрів чудову дівчину і хочу з нею одружитися.
Але батько промовчав і малював на піску нуль.
– Тату, вона – прекрасна господиня.
Та батько накреслив ще один нуль. Юнак перерахував ще чимало принад дівчини, але батько тільки креслив нулі на піску.
Нарешті, юнак сказав:
– Батьку, ми любимо один одного!
І після того мудрий батько написав серед всіма нулями одиничку.
Бо ж саме любов спроможна збільшити всі наші принади у тисячу разів.
