“Коли до тебе приходить гість, а ти постановив собі постити – залиш піст, прийми гостя і не дай йому відчути, що от він їсть, а ти постиш.
Бо йому це буде прикро. Їж разом з ним…”
Почався Великий піст. Пропонуємо розповідь Блаженнішого Любомира Гузара про те, що найважливіше у пості.
Якось мене запросили австрійці до міста Грац на зустріч. Один чоловік, який був там, хотів зробити щось добре для мене – і запросив мене до ресторану.
Він – дуже хороша людина і покликав мене у поважний ресторан, хоча я дуже швидко зорієнтувався, що цей ресторан був далеко понад його можливості, що він міг заплатити за добру вечерю.А була п’ятниця. Я подивився у меню, у п’ятницю би випадало рибу їсти.
Але я зорієнтувався, що вечеря з риби тут коштує удвічі більше, ніж вечеря з м’яса і я був би цього чоловіка фінансово розорив. Тому, довго не думаючи, я замовив віденську котлету і зі смаком з’їв її, бо я не хотів зробити йому великої прикрості.
Бувають різні моменти. Один із висловів єгипетських старців вчить: “Коли до тебе приходить гість, а ти постановив собі постити – лиши піст, прийми гостя і не дай йому відчути, що от він їсть, а ти постиш. Бо йому це буде прикро. Їж разом з ним”.
Головне – не робити іншій людині прикрості.
Блаженніший Любомир Гузар, Піст як спілкування
