Пішов один чоловік до Бога й говорить :
– Я чув, Ти роздаєш людям щастя .
– Роздаю, – відповів Бог .
– Тоді дай і мені .
– Я дам, тільки даром цим треба вміти дорожити .
– Я зумію, – запевнив чоловік Бога і, отримавши
щастя, пішов .
Але незабаром йому здалося, що в інших щастя
краще . Заздрість почала мучити чоловіка . Він
намагався жити щасливо, але не виходило,
начебто все є, та не вистачає, і ніби ситий, та все
чогось хочеться . Так він мучився – мучився й
дійшов до того, що від незадоволеності почав
хворіти . Пішов чоловік знову до Бога .Господи, – звернувся він до Всевишнього, – чому
ти одним даеш велике щастя, а iншим мале ?
Ти не правий у своєму звинуваченні .
Мені треба набагато більше, ніж я маю, а ти дав
набагато менше, ніж я хочу .
Я дав тобі не просто велике щастя, а дуже велика,
тільки ти не оцінив його .
Як же велике, – обурився незадоволений чоловік,
Якщо я нещасливий ?
Є люди, які і в малому знаходять велике, а є й
такі, які у великому бачать тільки мале, – відповів
Бог .
Дай мені стільки, щоб я міг розгледіти своє
щастя .
– Я дам тобi те, на що ти заслуговуєш .
Не зрозумів чоловік слів Божих, прийшов додому й побачив : усе навколо порожньо, наче тут ніколи
нічого й не було .Господи ! – заволав чоловік . – Ти ж не дав, а
відняв у мене все !
– Я взяв тільки те, що тебе не задовольняло, тепер
ти почнеш будувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо зможеш гідно оцінити .
Щастя для кожної людини – це насамперед стан душі . Людина є щасливою, коли вона в своєму серці має спокій, коли вона свідома, що вона є в руках небесного Отця, який далеко ліпший для нас, ніж навіть наші рідні батько і матір, який хоче
нам добра . І що би не було навкруги нас, та свідомість, що Бог нас любить, що Він є нашим Отцем, що Він за нас дбає, мені здається, що це
є основний момент щастя .
Блаженнійший Любомир Гузар
