Червоний хрест живе в мене в під‘їзді. Червоний хрест – це мама двох пуп‘янків, яка одного в слім поперед себе, другого в каляску перед собою, завантажила їі 3-ма мішками випрасуваних чистих речей і потягла важкою ходою в пункт збору. Бо наше місто не бомблять і комусь з Херсонщини то треба. Тій жінці, що втонула, вже не треба, а її дітям, певне, треба..
Червоний хрест – то моя подруга, яка не вийшла на роботу, а поїхала по друзях і підписниках збирати гроші на надувні човни, докинула свої кровно нашкрябані і докупила насоси.
Червоний хрест – то херсонець, який віддав своє авто на евакуацію постраждалих і прихистив в себе дома тих, в кого вже немає дому.
ООН – це дівчина, що живе на сусідній вулиці- мирить тих, хто вже посварився за ці збори грошей і повідписувались один від одного.
Червоний хрест – то волоцюга, в якого давно є колекція пустих пятилітрових пластикових чистих бутлів «на чорний день», але він теж їх притяг в пункт збору.
ООН – мій сусід, який саджає в своє авто мусульманина, православного і обоє мовчки летять знімати з даху атеїста.
Червоний хрест – то десятки, сотні тисяч тих українців, хто склав гори консервацій, медикаментів у фури незнайомих людей, але здається, ніби теж з того самого червоного хреста.
Червоний хрест – це ота мала, яка вперто чекає, поки звалить десь посцяти з позицій руснявий дегенерат, щоб тихцем забрати наших людей з затоплених будинків окупованих територій, гребучи з дідом на човнику.
Червоний хрест – моя знайома лікар в декреті, яка хєр зна звідки притаранила два ящика ліків і віддала постраждалим.
ГрінПіс- це ті люди, які знімають котів зі стін, і собак з плотів, і кіз садять в човен, бо хазяї без них не їдуть.
Ми самі собі наразі найпотужніший Червоний хрест, ГрінПіс і ООН. А чим займаються ті самоназвані організації я не знаю.
Автор: @lesia.lelia
