Неточність серіалу “Величне століття. Роксолана” полягає в тому, що він створює стереотип про наложниць султанів Османської імперії як про струнких жінок з помірним апетитом. Проте, історія свідчить про те, що смаки правителів бували вельми різноманітними.
Яскравим прикладом цього слугує життя султана Ібрагіма I. Коли він зійшов на престол, жодна з тендітних красунь гарему не могла й мріяти про його увагу.
Мати Ібрагіма, знаючи про вподобання сина, вжила рішучих заходів. Вона наказала збільшити порції їжі рабинь та поставити в гаремі столи з солодощами.
Від наложниць тепер вимагалося набрати мінімум 150 кілограмів, щоб зацікавити султана.
І дійсно, серце Ібрагіма підкорила Шакер Пара, чия вага сягала понад 230 кілограмів. Султан ніжно називав її “цукоркою” та любив проводити з нею час.
Однак, через значні обсяги, Шакер Пара так і не змогла подарувати Ібрагіму спадкоємця.
Історія Шакер Пари кидає виклик стереотипам про стандарти краси в Османській імперії. Її життя свідчить про те, що ідеали краси можуть бути вельми різноманітними, а справжнє кохання не залежить від розміру.
