Одного разу учні прийшли до старця і запитали його: чому погані риси так міцно вкорінюються у людині, а добрі – залишаються бути хиткими і непостійними?
– Що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе зарити в землю? – Запитав старець.
– Добре насіння, що залишено без грунту, загине, а погане насіння проросте, дасть хворий паросток і плід, – відповіли учні.
– Так чинять люди: замість того, щоб потай творити добрі справи і глибоко в душі ростити добрі початки, вони виставляють їх напоказ і тим гублять. А свої недоліки і гріхи, щоб їх не побачили інші, люди ховають глибоко в душі. Там вони ростуть і гублять людину в самому її серці.
Джерело фото: google.com