У стародавньому Китаї, дівчина, яка виходила заміж, жила в будинку свого чоловіка і служила йому та його матері. Так сталося, що одна дівчина, після весілля була не в змозі виносити постійні закиди своєї свекрухи. Вона вирішила позбутися її.
Дівчина пішла до торговця травами, який був другом її батька. І сказала йому:
– Я не можу більше жити зі своєю свекрухою. Вона зводить мене з розуму. Не могли б ви мені допомогти? Я добре заплачу.
– Що я можу для тебе зробити? – Запитав травник.
– Я хочу, щоб ви продали мені отруту. Я отрую свекруху і позбудуся від усіх бід – відповідала вона.
Після довгих роздумів, травник сказав:
– Добре, я допоможу тобі. Але ти повинна розуміти дві речі. По-перше, ти не можеш отруїти свекруху відразу, тому що люди здогадаються, що сталося. Я дам тобі трави, які будуть поступово вбивати стару, і нікому не прийде в голову думка, що її отруїли. По-друге, щоб остаточно уникнути будь-яких підозр, ти повинна приборкати свій гнів, навчитися поважати її, любити, слухати і бути терплячою. Тоді ніхто не буде підозрювати тебе, коли вона помре.
Дівчина погодилася на все, взяла трави і почала додавати їх в їжу свекрухи. Крім того, вона навчилася контролювати себе, прислухатися до свекрухи і поважати її. Коли жінка побачила, як змінилося до неї ставлення невістки, вона всім серцем полюбила дівчину. Свекруха розповідала всім, що її невістка найкраща, така, про яку можна тільки мріяти. Через півроку, стосунки між ними стали близькими, як між кровними матір’ю та донькою.
І ось одного разу дівчина прийшла до травника і почала благати:
– Заради Бога, будь ласка, врятуйте мою свекруху від отрути, яку я їй давала. Я не хочу вбивати її. Вона стала найпрекраснішою свекрухою, і я люблю її.
Травник посміхнувся і відповів:
– Не хвилюйся, я не давав тобі ніякої отрути. Те, що я тобі дав, це просто спеції. Яд був тільки в твоїй голові, і ти сама від нього позбулася.
