Чудова притча, яка навчить розбиратися, хто по-справжньому дорогий і відсіяти непотрібних людей
Мало хто любить цей стан, коли неможливо розібратися в собі — чого я хочу, куди йду і що відчуваю. Особливо це стосується любовних емоцій. Буває й таке, що ми настільки втрачаємо життєвий орієнтир, що раптом виявляємо себе серед людей, з якими точно не хотіли спілкуватися.
Як же розібратися, хто по-справжньому дорогий і відсіяти непотрібних людей?
– Знаєш, – каже один, – у мене зараз одночасно п’ять жінок. Мені це набридло, але вибрати одну в мене не виходить. Як би мені їх відсіяти?
— Відсій відвертістю, — радить приятель.
— Як це – відвертістю?
— А так: відчуй себе зовсім вільним, і кожній розповідай про усіх інших.
— Але як це допоможе?
— А ти спробуй.
Наступна їхня зустріч через півроку:
— Ну і як? Чи скористався моєю порадою?
— Хороша порада. Дякую. Коли я став відвертим, дві з моїх жінок відразу відмовилися зустрічатися зі мною. Ну і добре. Це був, можна сказати, грубий відсів. Залишилось троє. І ось тут почалося найцікавіше. Я дуже швидко виявив, що з усіма однаково відвертим у мене не виходить бути.
Одній я міг розповісти все, другій половину, третій взагалі нічого. У той же час про одну міг розповісти все, але розповідати про іншу у мене не повертався язик.
Скінчилося це тим, що я виявив, що одній я можу розповісти все, але про неї мені не хотілося розмовляти ні з ким.
— Ось вона в тебе й залишилася, — підказав приятель.
— Саме так.
Цікаво, що цей простий спосіб працює так добре.
— Він працює через те, що відвертість — це показник почуття. Воно дуже швидко відсіває непотрібних нам людей. Причому у всіх випадках життя. Я завжди розлучаюся з тим, з ким не можу бути відвертим, і виявляюся прив’язаним до того, про кого не можу розмовляти.
