Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

Говори красиво: 20 українських слів, які замінять наш суржик

Говори красиво: 20 українських слів, які замінять наш суржик
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Радіо МАКСИМУМ продовжує знайомити нас з українськими словами, які замінять надокучливий суржик. Здивуйте рідних своєю багатою мовою!
Цього разу редакція підготувала корисну шпаргалку з українськими словами, якими варто замінити росіянізми та кальки в щоденному спілкуванні.

Поповнюйте свій словниковий запас неповторними українськими словами, вживайте їх вдома і на роботі, і ви вразите людей своєю начитаністю. Гайда!

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Оголошення
Коментарі
  • Aleksandr Rosenberg

    Я так й роблю. – Лише ніяк не можу відмовитися від “стельок” (не сприймаючи “устілки”): мабуть, звик до того, що їх таки стелять до мештів… Та замість “вибачте” галичани кажуть “перепрошую”…

  • Лілія Кравченко

    +Aleksandr Rosenberg “Перепрошую” також можна 😉 Я, наприклад, здебільшого вживаю саме це слово.

  • Скорпіо Письменник

    А я кажу “пробачте”. В українській мові дуже багато синомів до слова “вибачте”.

  • Георгій

    Шановні редактори сторінки! Будь ласка, виправте:
    “уживайте” (бо після коми, а в мовленні — павзи), “їх удома” (між двома приголосними вживаємо голосного).

    Ось що пише про чергування у-в в українській мові відомий популяризатор українського правопису доктор філологічних наук професор Олександр Пономарів:

    Прийменник і префікс у (в) потрібно використовувати так: коли слово існує в двох варіянтах, то на початку і в середині речення після приголосного пишемо у:

    У Криму закінчується оксамитовий сезон.
    Уже настала весна.
    Був у Херсоні на нараді.

    Усередині речення після голосного вживаємо в:
    Дерева зацвіли в саду.
    Прийменник в уживаємо й тоді, коли він стоїть перед словом, яке починається з голосної:
    В Одесі зацвіли акації.”

    Дякую за увагу! Бережімо нашу мову! https://uploads.disquscdn.com/images/2932a0e12321de0d3060c2d832c1e47ee2b985a9a7c93407e1a667ad0fe70dfb.png

  • Георгій

    І не тільки галичани. Моя українська мова «родом» з Поорілля, що є частиною Наддніпрянщини, але мені подобається це слово.

    Дозвольте Вас трохи підправити. Має бути «Я так і роблю».

    Українська мова не любить збігів голосних або приголосних звуків. У Вас збіг приголосних, який можна легко усунути. Якщо ж стоїть вибір між збігом голосних і збігом приголосних, то обираємо збіг приголосних. Наприклад: «Так я й роблю».

    Дякую! Перепрошую, якщо образив! https://uploads.disquscdn.com/images/b00d825037d978df6acfaacbb48aa74c4b2dc25e79d35c74860feffc0e26e42e.png

  • Androniq

    «Я вибачаюся» – просто розмовна форма. Все решта +

  • Світлана Приходько

    Ще треба додати : «Наложєний платьож» Нової Пошти, бо наложити можна тільки в штани. Українською мовою «наложєний платьож» : посилка зі зворотньою доставкою коштів. І друге : «я хочу зимні штани» чомусь кажуть замість того щоб казати : я хочу зимові штани. Бо зимні то не утеплені. Придурки не розуміють, що вони просять не утеплені штани ))

  • Vasil Činč

    “Я вибачаюся» – розмовна форма? Як на мене, то “Я вибачаюся” є дослівним перекладом з мови колонізатора. І перекладом недоладним. Чому? бо “ся” означає “себе”. Себто говорячи комусь “Я вибачаюся» ми йому кажемо “Я сам себе вибачаю”. Це і є та недоладність, бо вибачити нам може лише нами скривджений, а не ми самі собі. Тому не перекладаймо з російської, тримаймося свого: Вибачте, прошу!

  • Androniq

    тобто ви вважаєте, що російською мовою «Я извиняюсь» означає щось інше, ніж «Я сам себе вибачаю»? Тут радше не «сам себе», а просто пасивна форма дієслова («Віз тягнеться волом»).

  • Vasil Činč

    Чи «Я извиняюсь» означає щось інше, ніж «Я сам себе вибачаю»? Ні, з мого погляду «Я ізвіняюсь» означає саме «я вибачаю себе». Що є хибним, бо вибачити самі собі ми не можемо. Цей іншомовний вираз не з тих, які добре перекласти і використовувати. Пасивна форма? Думаю, тут йдеться про форму активну (бо я вирішую, попрошу вибачення чи ні), не пасивну (віз не вирішує куди поїде). Приклади активної форми: “тримаю ся, вдягаю ся, чухаю ся “. Тому, як на мене, “вибачаю ся” – ні. Тільки “вибачте”, “прошу вибачити”, даруйте, даруйте будь-ласка, перепрошую. Переконав? Якщо так, то тисну руку! Якщо ні, то тисну теж, як чоловікові, що переймається тим, що і я.

  • Androniq

    у вас просто два непов’язані аргументи – «калькування з російської» і «семантична невідповідність», чи то я не розумію, як саме вони пов’язані (можливо, ви мали на увазі, що семантично неправильна форма виникла в російському канцеляриті, який був популярним у XIX ст.). Можу ще додати психологічний аспект – кажучи «Я вибачаюся», мовець наче уникає прямого звертання до (незнайомої) особи (тут вже не можу вирішити, це добре чи погано)

  • Vasil Činč

    Так, маю два різні арґументи проти «вибачаюся». Перший той, що йдеться про
    кальку з російської і другий, що українською дана калька звучить нелоґічно. Два арґументи. Для мене досить і першого, щоб вживати лише наші українські форми, а тут зараз два! Що ви на те?
    Ви пишете: «Я вибачаюся», мовець наче уникає прямого звертання до (незнайомої) особи.
    Думаю, так само добре можна цього уникнути сказавши, наприклад, «Вибачте, прошу» – незнайомець/ка на вас гляне, ви зустрінетесь очима і можна його/її запитати про те чи те. Ну хіба не так?

  • Сергей

    На западній Україні кажуть: “Як ся маєш?”, по русски “как ты себя чувствуешь”. В церконославянській мові часто зустрічається “СЯ” – тобто “себе”.

  • Androniq

    вживання слова в одному значенні не є аргументом проти іншого значення. От ви самі сказали «В церконославянській мові часто зустрічається “СЯ”». Чи це означає, що частка «СЯ» в церковнослов’янській мові зустрічає сама себе? Тобто що, в словах присутнє подвоєння «сяся»? Чи як?