“Крик душі, або Ми такі не були”
Ну от як так можна?! Га??? З діда-прадіда садили, підгортали, копали… А воно одне з другим поїде на моря, привезе рівненький, бронзовий, середземноморський загар і магнітик на холодильник, та й каже:
-“А мені нашо? Я ходжу на роботу! Я собі куплю!”
-Та ти на роботу ходи, але на город шуруй! -А шо ти думаєш? Бараболя сама себе не викопає!
-Ну хіба давай відрічемся?! -Ну то вставай чи лягай борше! -Та то вдосвіта на город йде’сє! Ну люди добрі?! Ну навіть не знає, як болят “крижі” з городу. Тай воопше не знає шо то є “крижі”. Цілий день на міні-футболі, писок обгорілий, коліна”зелені” то годне, а на город до обіда не йде бо там жарко.
По обіді бо – нові ноХті зробила! Нє, ми такі не були…шо не кажім…Або ше знаєте, є такі хитро-мудрі, шо виорюють. Тракторцем. Через рядок. По обіді решту. Страшні люди! День і викопуюют город. Та візьми рИскаль, та піди, та з завзяттям… Та то ж цілий ритуал, приправлений хлібом зо смальцем і цибулею! Роками! Як восени копаються городи то і слабі стають здоровими. Всі ті шо з тисками, грижами і гемороями “горошком” від старого до малого “висипаються” на поле. Колись в школі уроки скасовували, бо діти йшли на бараболю….А тепер шо?!Нє, ну шо не кажіт, а ми такі не були!…
P.S.Всім тим хто має бабців-дідів і городи міцного здоров’я і хорошого урожаю. #КартопляФест стартувала. А особисто мені нашо? Я собі куплю!
Автор: Olia Kohyt
