Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

Казка про жабу. Іноді одна невелика казка може замінити 10 консультацій психолога

Казка про жабу. Іноді одна невелика казка може замінити 10 консультацій психолога
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Просто жаба … Це потрібно прочитати!


За залитому сонцем лузі бігала Дівчинка. На ній була біла мереживна сукня, на кучериках рожеві бантики, а в руках вона тримала сачок, щоб ловити метеликів. Їй було весело і добре. І тут, на великому зеленому листі лопуха, вона побачила величезну Жабу, покриту бородавками. – Яка мерзенна жаба, – з огидою сказала Дівчинка. – Кхе-кхе, – прокашлялася Жаба. – А ти в курсі, що я принц зачарований?


– Не може бути, – недовірливо сказала Дівчинка. – Правда-правда, – підтвердила Жаба. – Зла відьма зачарувала мене і моє величезне Королівство. Я молодий, прекрасний і багатий. Якщо ти допоможеш мені зняти закляття , я візьму тебе в дружини, і ми будемо жити довго і щасливо. Я буду носити тебе на руках і кожен день дарувати квіти. – А як зняти закляття? – запитала Дівчинка.

– Це не просто, адже зла відьма наклала складне закляття. Ти повинна взяти мене додому, щоб я спав у твоєму м’якому ліжку і цілувати мене кожен день. Годувати з ложечки і виносити погуляти. І тоді все станеться. Одного ранку ти побачиш поруч не мерзенну жабу, а красивого принца. А життя твоє стане щасливим і безтурботним. Дівчинка зачаровано слухала Жабу. Вона дивилася на шкіру, покриту бородавками, на величезні, опуклі очі, вузьку щілину рота, а бачила високого статного чоловіка з копицею чорного волосся і красивими зеленими очима. Поруч з ним вона бачила себе – в пишному білому платті в красивому замку, чула слова любові …

Подолавши огиду, Дівчинка опустилася на коліна, посадила Жабу в поділ сукні і забрала до себе додому. З того дня життя Дівчата змінилося. Вона більше не бігала на сонячному лузі за метеликами, не співала і не веселилася. Вона доглядала за Жабою. Жаба виявилася дуже примхливою: вона вимагала круасанів на сніданок і спагетті з соусом бешамель на вечерю, вона хотіла спати в ліжку Дівчини, а ще вона залишала слизькі сліди на підлозі і на ліжку і Дівчинці доводилося постійно мити підлогу і прати білизну.


Вона перестала зав’язувати бантики і надягати красиве мереживне платтячко. Від прання руки її почервоніли й дуже хворіли. А Жаба продовжувала залишатися великою і мерзенною Жабою і ніяк не перетворювалася в того красивого принца. Іноді Дівчинка дивилася на неї і дуже хотіла викинути зі свого будиночка, щоб жити як раніше, але вона боялася помилитися. А раптом залишилося зовсім небагато? А раптом вже завтра вона прокинеться і побачить поруч не мерзенне земноводне, а зеленоокого брюнета?

Так минуло кілька місяців. Мало хто впізнав б в цій замученій замазурі колись веселу і безтурботну Дівчинку. Тепер всім розпоряджалася Жаба. А Дівчинка тільки обслуговувала її і робила брудну роботу по дому.

Одного разу Жаба накричала на неї за те, що вона занадто довго несла їй обід. Дівчинка вийшла з будиночка і заплакала. Вона сиділа на ґанку й гірко плакала. Її побачила Пташка, що співала на гілочці. – Чому ти плачеш? – запитала її Пташка. – У моєму будинку живе мерзенна Жаба, яка кричить на мене. Цілий день я мою, прибираю і готую їй їсти. Я дуже втомилася і не хочу так більше. – А чий це будинок? – запитала Пташка.


– Мій, – відповіла Дівчинка, витираючи сльози. – А хто приніс до тебе додому цю Жабу? – Я сама, – сумно сказала Дівчинка. – Навіщо? – здивувалася Пташка. – Вона обіцяла мені, що перетвориться в принца, якщо я буду доглядати за нею. Але пройшло вже багато місяців, а нічого не змінилося. – Чому б тобі тоді не викинути Жабу з дому? – А раптом це правда? І вже скоро вона перетвориться в принца? І я не дочекаюся зовсім небагато? Я так багато сил витратила вже. Буде прикро, що я не дочекалася зовсім трохи.


– А якщо ти проведеш все життя доглядаючи за Жабою, яка ніколи не перетвориться в принца? – запитала Пташка. Дівчинка замислилася. – Якби я знала точно …, – промовила вона. Тут Дівчинка підняла голову і її очі засяяли: – А чи не сходити мені до старої Відьми, що живе за лісом? Вона стара і мудра, може вона скаже мені – стане Жаба принцом чи ні? Дівчинка зраділа і негайно пішла до Відьми. Стара відьма жила за лісом в похилій хатинці. – Мені б дізнатися, – розповідала їй Дівчинка. – Чи не втрачу я можливість вийти заміж за принца.


Відьма взяла курячі тельбухи, очі кажанів і болотяну траву і стала гадати. Вона трясла сивою головою і дивилася в свій горщик над яким піднімався густий смердючий пар. – Це просто жаба, – сказала вона, нарешті. – Не витрачай свого часу. Вона ніколи не стане принцом. Дівчинка сумно вийшла від чаклунки. Вона йшла якийсь час, опустивши голову, і тут їй прийшла в голову ідея. – Відьма може помилятися. Що знає ця стара про принців? Мені потрібно сходити до доброї Чарівниці! Вона скаже мені точно!

Добра Чарівниця жила в красивому замку зі стрілчастими віконцями і високими вежами. – Я так втомилася, – говорила їй дівчинка. – Але я боюся, що якщо вижену Жабу, то ніколи не вийду заміж за Принца! Чарівниця похитала головою і попросила один день. Вона гадала по місячному світлу і зірках, виводила складні формули з хмарних завитків і білих ромашок. І на наступний день вона винесла свій вердикт: – Це просто жаба, – сказала вона дівчинці. – Вона ніколи не стане принцом. Тобі краще віднести її назад на галявину.

Дівчинка мовчки вислухала Чарівницю і пішла. Але всередині вона кипіла від обурення: – Вони мені заздрять! – вигукнула вона, вийшовши на вулицю. – Звичайно, всім хочеться вийти заміж за Принца. Я краще їх знаю! Я ж відчуваю, що роблю це недаремно. І Дівчинка повернулася до Жаби. Вона вислухала багато неприємних слів за те, що пішла надовго і не годувала Жабу цей час. Відмила будинок від слизу, приготувала обід і викупала Жабу. Жаба була задоволена. Велика, буро-зелена, в бородавках, вона лежала на мереживний подушці в ліжечку Дівчинки.

Сама Дівчинка не могла спати з Жабою і вже давно поступилася їй своїм місцем. Вона спала на вузькій канапі на кухні. Перед сном вона, як завжди, думала про те, яке прекрасне стане її життя, коли Жаба перетвориться в Принца. Вона придумувала імена своїм дітям, міркувала, які квіти будуть рости в її саду.

У цих солодких думках вона і заснула. І приснився їй сон: ось іде вона по стежці до свого будиночка і бачить, що весь він занепав і обвалився, вікна запилені і темні, а на ганку біля будиночка сидить стара. Страшна і кудлата, схожа на лісову відьму. І ось стара дивиться на неї і манить її до себе гачкуватим пальцем, а Дівчинка і хоче втекти, та ноги не слухаються. Підходить вона до старої, а та дивиться на неї своїми бляклими вицвілими очима і питає:

– Впізнаєш мене?

– Ні, – відповідає їй Дівчинка з переляком. – Я ніколи не бачила тебе раніше.

– Кхе-кхе, -кашляє стара. – Я це ти. Багато років я доглядала за Жабою і чекала, що вона стане принцом. Мені всі говорили, що це просто Жаба, але я нікому не вірила. Я вірила тільки Жабі. Я дуже хотіла вийти заміж за принца. І я дуже боялася, що якщо вижену Жабу, то цього ніколи не станеться. Так пройшло багато років, а вчора Жаба померла. Просто померла від старості. І я довго плакала про те, що ніколи вже не відбудеться. Про своє життя, яке витратила на те, щоб доглядати за нею. Я плакала про те, що стала стара і не маю як раніше бігати по лузі і ловити метеликів. І про принца за якого ніколи не вийду заміж.

– Подивися на мене, подивися! – стала кричати стара. – Я – твоє майбутнє!

– Ні, ні, – закричала Дівчинка. Вона хотіла втекти, але ноги не слухалися її і вона тільки закривала очі руками і кричала: – Ні, ні !!

– Ти заважаєш мені спати, – почула вона скрипучий голос. Відкрила очі і побачила, що спить на кушетці, а Жаба сидить на підлозі і дивиться на неї.

– Віднеси мене в ліжечко і веди себе тихо! – звеліла Жаба.

Дівчинка дивилася на неї і в голові її крутилися одна за одною фрази, які їй говорили Пташка, Відьма, Чарівниця і ця стара в її сні:

– Це просто Жаба!

Вона встала з ліжка, взяла в руки Жабу, підійшла до дверей і відкрила її. Жаба відчула недобре:

– Гей! Куди ти несеш мене ?! – волала вона.

Дівчинка відкрила двері, широко розмахнулася і кинула Жабу так далеко, як тільки могла.

– Іди! – крикнула вона. – І не повертайся. Я більше ніколи не буду годувати тебе і класти на свою ліжечко! Це мій будинок і я буду робити те, що подобається мені. Я знову буду бігати по лузі, ловити метеликів і радіти життю! Я не вірю твоїм обіцянкам. Ти просто Жаба! Вона закрила двері і вперше за багато місяців посміхнулася.

Автор – Тетяна Семенова

Джерело

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: