Я вдягла ялинку – кульки вже на ній,
Та чомусь так гірко, боляче самій,
Чомусь давить камінь, і гризе печаль,
Бо десь мерзнуть хлопці і мені їх жаль!
Я в кімнаті теплій, всюди серпантин,
Мене гріє ковдра, хлопців – побратим!
Засинаю вчасно, з мурканням кота,
Хлопці сплять в окопах – всюди мерзлота.
Сипле сніг лапатий, віхола гуде,
Вже за святом свято й Новий рік іде,
В келихах ігристе зігріває кров,
Небо чисте чисте, але сумно знов.
Вже не так на серці, туга на душі,
Я ховаю смуток в черговім вірші,
Думки відганяю про холодний фронт,
Нехай відлітають ген за горизонт!..
Як перетерпіти ось ці всі свята,
Плачуть у молитвах села та міста,
Моляться крізь сльози, очі до небес,
Всі чекають миру, дива та чудес!
автор Лукаш Ірина
