Мабуть як і в будь-кого іншого, у мене теж іноді бувають погані дні. Коли раптом стає надзвичайно важко і беззмістовно будь-що робити. Відчуття таке, наче тебе поцілував дементор, всі життєві сили висмоктані і допомогти тобі зможе хіба що шоколад.
Багато шоколаду. Зважаючи на те, що зараз я психолог, а в ранній юності і сама мала досвід затяжних депресій, то я точно знаю, що причин через що таке трапляється, може бути вагон та ще й маленький возик. Але зараз не про це.
Перше, про що важливо пам’ятати, коли до вас наближається дементор, так це те, що звідси потрібно вибиратись і чим швидше, тим краще. Бо якщо затягне, то навіть шоколад уже не допоможе)) Мені у цьому завжди стає в пригоді буддистський принцип “Нічого такого”. Суть принципу полягає у тому, що ви фокусуєтесь кожен даний момент лише на чомусь одному і не робите «нічого такого, а лише це одне».
Наприклад, якщо вранці стаж зовсім хижо, то кажете собі – «нічого такого, я лише одягнусь», а після цього: «нічого такого, я лише вийду з дому» (не повірите, але збільшує шанси, що дійдете до місця призначення у добру сотню разів).
А якщо все не так критично і вам просто важко почати, продовжити чи завершити якусь справу і вже хочеться на все плюнути, просто кажете собі: “нічого такого, зроблю ще один крок”. І робите. Лише один крок. Нічого такого. Тільки ще один крок.Поки що цей буддистський принцип мене ще жодного разу не підвів. Спробуйте, можливо вам теж підійде, зрештою, це нічого такого).
Автор: Мар‘яна Франко,
