Останнім часом мені здається, що довіряти можна лише людям з принципами…
Вони складні, уперті, часом абсолютно нестерпні… Зате… Зате вони не мають швидкоплинних бажань.
Я люблю людей з принципами, бо вони мають свої цінності. Вони по-своєму бачать матеріальне і духовне. Вони вірні.
Я зовсім не навязую цю думку нікому, але вважаю, що деякі принципи мають закріпитися в людини.
Це не про те, що ти можеш зрадити принципу – додавати цукор в каву… Можна припинити додавати цукор у каву і змінити кеди на підбори…
Все це змінюється з віком, з обставинами …Але є принципи, котрі не повинні нікуди зникати.
“Він мій друг. Я ніколи його не зраджу”.
“Я завжди пам’ятаю надану допомогу”
“Я дотримуватимуся правил чесної гри, незважаючи на різні ситуації…
“Я знаю, що зараз хтось би назвав тисячі причин не дотримуватись цих принципів, бо є різні ситуації і так далі… але я також знаю, що інакше не можна. Не можна зраджувати важливому, заради вигоди.
Я точно знаю, що після зради власної душі ти перестаєш жити своїм життям… і стаєш просто будинком без каркасу.
