Імунна система відповідає за внутрішній захист організму від загроз у вигляді патогенів, токсинів або паразитів шляхом:
- підвищення температури,
- виробництва спеціалізованих живильних і нейтралізуючих клітин,
- стимулювання очисних механізмів, які призначені для якнайшвидшого ослаблення та ліквідації загрози.
Однак іноді цей захист може стати занадто інтенсивним, неадекватним реальній загрозі, і так розвиваються аутоімунні захворювання, в тому числі алергія. Причини цього явища, незважаючи на численні дослідження, досі до кінця не вивчені. Аутоімунні захворювання все ще зростають, і їх перебіг стає все більш інтенсивним. Вчені сходяться на думці, що це явище пов’язане з усе більш стерильним середовищем, у якому люди частіше контактують з хімікатами, ніж з мікробами.
Клінічні спостереження чітко вказують на те, що ризик алергії набагато вищий у людей із сімейним анамнезом і може досягати 60%, якщо алергію мають обидва батьки. Крім того, при обстеженні близнюків була продемонстрована генетична схильність до успадкування алергії. У групі однояйцевих близнюків співіснування харчової алергії на арахіс виявилося у 64%, тоді як у різнояйцевих близнюків цей показник становив лише 7%.
Як врятуватися від алергії та як на неї вливають генетичні фактори?
Генетичні схильності
Генетика визначає, чи буде у когось алергія. І головне, справа не в одному чи кількох генах, а в кількох десятках. Вони визначають цю проблему зі здоров’ям. Спадковість алергії називається полігенною.
Варто пам’ятати, що алергія є спадковим захворюванням. Насправді це може здатися простим поясненням, але все зовсім навпаки. У випадку з алергією мова не йде про таке ж успадкування цієї ознаки, як у випадку, наприклад, кольору очей або волосся.
Тут ми маємо ситуацію, коли гени, передані батьками, визначають ймовірність розвитку алергії у дитини. Однак це не пряма спадковість – у дитини алергіка, який має алергію на пилок берези, не обов’язково розвинеться алергічна реакція на березу. Може виникнути алергія на інші алергени.
Ми успадковуємо схильність до розвитку алергії, а не саму алергію
Саме контакт з алергеном активує відповідні гени і викликає у дитини розвиток алергії. Якщо є вроджена схильність до алергії, важливо, коли і як відбувається контакт з алергеном, тобто фактором, що викликає симптоми.
Підраховано, що якщо алергія є лише в одного з батьків, то ймовірність її появи у дитини становить 20-40%, якщо алергією страждають обоє батьків, то ймовірність її виникнення зростає до 60-80%. Вплив матері сильніший за вплив батька.
Крім схильності до розвитку алергії, дитина успадковує і ступінь тяжкості захворювання.
Алергія може виникнути незалежно від віку, і її симптоми можуть бути різними за вираженістю.
Характерною особливістю алергії є мінливість її прояву у дитини з віком – вчені називають це явище алергічним маршем.
Література
1. Ariano R, Canonica GW, Passalacqua G. Possible role of climate changes in variations in pollen seasons and allergic sensitizations during 27 years. Ann Allergy Asthma Immunol. 2010 r;104(3):215-22.
2. Bousquet J, Ansotegui IJ, van Ree R, Burney PG, Zuberbier T, van Cauwenberge P. European Union meets the challenge of the growing importance of allergy and asthma in Europe. Allergy. 2004;59(1):1-4.
3. D Amato M, Cecchi L, Annesi-Maesano I, D Amato G. News on Climate Change, Air Pollution, and Allergic Triggers of Asthma. J Investig Allergol Clin Immunol. 2018;28(2):91-97.
4. Shin JH, Lee DH. How does the pattern of aeroallergen sensitization change over time across all ages? Int Forum Allergy Rhinol. 2017;7(7):652-659.
