“Благополуччя”: чи є воно в українській мові?
Вітаючи рідних та близьких, українці часто вживають слово “благополуччя”, бажаючи їм щастя та добробуту. Це слово міцно увійшло в нашу мову, однак воно не є українським.
Як зазначається в Академічному тлумачному словнику української мови, “благополуччя” тлумачиться як “життя в достатку й спокої, або просто щастя”.
Однак, при уважному розгляді, можна помітити, що це слово калька з російської мови. Воно складається з двох частин: “благо” (від давньослов’янського “blago”) та “получать” (отримувати). В українській мові “получать” мало б звучати як “отримувати”, а отже, логічним українським відповідником мало б бути “благоотримання”.
Проте, “благоотримання” не знайдеш у словниках української мови.
Водночас є три українські відповідники для «благополуччя»:
- добробут,
- достаток,
- гаразд (гаразди).
- Також можна замінити його на «щастя».
Як вже згадувалося раніше, слово “благополуччя” не є питомо українським. Це калька з російської мови, яка не зовсім точно передає зміст поняття, яке воно має позначати.
Натомість, українська мова має власне слово, яке чудово підходить для цієї мети – “добробут”.
“Добробут” складається з двох слів: “добро” та “бути”, що чітко й зрозуміло відображає суть поняття.
Використовуючи “добробут” замість “благополуччя”, ми не лише робимо нашу мову багатшою та виразнішою, але й підкреслюємо її самобутність.
Ось декілька прикладів правильного вживання слова “добробут”:
- Замість “соціальне благополуччя” – “соціальний добробут”
- Замість “емоційне благополуччя” – “емоційний добробут”
- Замість “матеріальне благополуччя” – “матеріальний добробут”
- Замість “фізичне благополуччя” – “фізичний добробут”
Зверніть увагу, що слово “добробут” вживається як у значенні іменника, так і в значенні прикметника.
Наприклад, можна сказати:
- “Я хочу, щоб моя родина жила в добробуті.” (іменник)
- “Держава вживає заходів для підвищення і покращення добробуту населення.” (прикметник)
Збагачуючи свою мову використанням слова “добробут”, ми робимо її кращою та багатшою.
Пам’ятаймо, що мова – це не лише засіб спілкування, але й частина нашої національної ідентичності.
