Деякі радянські фільми рясніли дрібними запозиченнями з західних картин, а інші безсоромно крали цілі сцени та сюжетні лінії.
Фанати СРСР, коли їм не вистачає аргументів на користь радянської системи, часто апелюють до “доброї атмосфери” радянських фільмів, протиставляючи їх західному кіно. Проте, не варто забувати про темний бік радянської кіноіндустрії.
Як і у випадку з ковбасою, побутовими предметами та іншими “винаходами” СРСР, багато радянських фільмів насправді були просто вкраденими.
Деякі радянські режисери безсоромно копіювали західні картини, а інші запозичували лише певні елементи які складали майже 90 відсотків фільму. Тому COMA підготувала для вас підбірку із такими фільмами.
1. Знаменита Діамантова рука
Багато шанувальників кіно помітили, що “Діамантова рука” Леоніда Гайдая має багато спільного з датським фільмом “Бий першим Фредді”, який вийшов на екрани за три роки до радянської комедії.
Сюжет Бий першим Фредді:
Фільм розповідає про веселі пригоди чоловіка, який сходить з корабля і потрапляє в полон до шпигунського угруповання, в якому помилково приймають його за таємного агента.
Подібності між фільмами:
- Ситуація: Обидва фільми починаються з того, що головний герой сходить з корабля. Загалом весь початок фільму є ідентичним до датського фільму “Бий першим Фредді”
- Злочинці: У обох фільмах головному герою протистоять бандити.
- Головний герой: І в “Діамантовій руці”, і в “Бий першим Фредді” головні герої – простаки, які випадково опинилися в центрі шпигунських інтриг.
- Жіночий персонаж: В обох фільмах присутні співачки, які “допомагають” головним героям.
- Персонаж-бандит: У “Бий першим Фредді” є бандит на ім’я Колік, а в “Діамантовій руці” – Льолік.
- Фрази: В обох фільмах звучать схожі фрази, наприклад, “Шеф буде незадоволений”. Із однаковими візуальними сценами.
- Реквізит: У “Діамантовій руці” герой використовує іграшки, подібні до чортика з табакерки, який з’являється в “Бий першим Фредді”.
- Кульмінація: Обидва фільми закінчуються бійкою в “гаражі”.
- Музика: Музичні теми з “Діамантової руки” за атмосферою та настроєм схожі на теми з “Бий першим Фредді”.
Важливо зазначити, що Леонід Гайдай ніколи не визнавав запозичень з датського фільму. Тому це не може бути ніякий омаж. Крім того майже кожна сцена є просто дзеркальною “Бий першим Фредді”. Тому, подібності між “Діамантовою рукою” та “Бий першим Фредді” настільки очевидні, що не можуть бути простою випадковістю.
2. Собаче серце
Екранізація “Собачого серця” 1988 року від Володимира Бортка стала класикою радянського кіно. Проте, мало хто знає, що “деякі” її елементи запозичені з італо-німецької екранізації 1975 року.
По-перше, в обох стрічках можна знайти схожі мізансцени. Бортко, ймовірно просто бачив даний фільм і відповідно повністю перезняв його.
По-друге, візуальний стиль обох фільмів також має спільні риси. Чорно-біла “сепія” Бортка нагадує коричневу гамму італійсько-німецької стрічки. Це створює схожу атмосферу та підкреслює драматизм історії. Але знову ж таки якщо ви увімкнете два фільми на двох екранах – фактично будете дивитися один фільм. Майже кожна сцена детально візуально відтворює італійський фільм.
3. Іронія долі
Фільм “Іронія долі”, знятий Ельдаром Рязановим у 1975 році, став одним із найулюбленіших новорічних фільмів людей часів СРСР. Його сюжет, розповідає про “дивовижну” історію кохання, яка трапляється напередодні Нового року.
Проте, мало хто знає, що за десять років до цього, у 1960 році, в США вийшов фільм “Квартира”, сюжет якого дивовижно схожий на “Іронію долі”.
У “Квартирі” головний герой, трудяга Бад (прототип Лукашина), живе в невеликій холостяцькій квартирі, яку він “здає”. Бад намагається залицятися до ліфтерки Френ, яка не поспішає відповідати на його почуття, оскільки має таємний роман з директором фірми Джеффом Шелдрейком.
Одного разу, напередодні Різдва, Бад повертається додому і застає Френ у своїй квартирі на ліжку. Виявляється, Френ проводила час з Джеффом у квартирі Бада. Цей епізод майже досконало повторює сцену з “Іронії долі”.
Подальший розвиток сюжету “Квартири” також має подібності з “Іронією долі”. Бад розважає Френ розмовами та грою в карти, а наприкінці фільму Френ, згадавши про “доброго і позитивного” Джеффа (Іполита), таки йде до Бада (Євгена).
Цікаво, що подібність сюжетів “Іронії долі” та “Квартири” не обмежується лише основними моментами. У мережі можна знайти багато інших “збігів”, наприклад, подібності головного персонажа фільму “Дівчата” з персонажем угорської комедії “Зірванець”, або схожість саундтреку “Чебурашки” з піснею “Lo zecchino d’oro volevo un gatto nero”.
Насправді таких “оригінальних” фільмів СРСР можна назвати набагато більше.
