Закриті міста Радянського Союзу: таємниці за колючим дротом
Історія Радянського Союзу приховує багато таємниць, однією з яких є закриті міста. Ці населені пункти, були оточені колючим дротом та охоронялися військовими, вони були викреслені з усіх карт і не існували офіційно. Їх також називали ЗАТО (закриті адміністративно-територіальні одиниці).
Існування цих міст було суворо засекречено. Про них не можна було говорити, публікувати фотографії або навіть згадувати їхню назву. Доступ до ЗАТО був суворо обмежений. Щоб потрапити туди, людині потрібен був спеціальний дозвіл, а жителі цих міст не могли вільно виїжджати за їхні межі.
Секрети закритих міст Радянського Союзу
За колючим дротом та охороною військових ховалося не одне місто. Тут, у закритих адміністративно-територіальних одиницях (ЗАТО), кипіла робота над найважливішими проектами держави.
Вчені та інженери цих міст трудилися над секретними розробками в атомній, космічній та оборонній сферах. Тут випробовувалися зразки сибірської виразки, атомних бомб та радіоактивних матеріалів.
Зрозуміло, що подібні об’єкти не могли бути на публіці. Їх неможливо було знайти на картах, а виїхати звідти чи поселитися без спеціального дозволу було суворо заборонено. ЗАТО оточували паркани з колючим дротом, а на в’їздах та виїздах стояли КПП.
Щоб жити в такому місті, люди підписували спеціальні документи про нерозголошення інформації. Порушення цих правил каралося, аж до кримінальної відповідальності і не тільки.
Виїжджати з ЗАТО можна було лише у відрядження або у відпустку. Потрапити ж туди могли лише родичі постійних мешканців.
Однак, за секретність та обмеження жителі отримували певні привілеї. Їм були доступні дефіцитні товари, якість життя у ЗАТО була на порядок вища, ніж у решті країни. Тут добре працювали медицина та освіта, а заробітна плата була на 20% вищою, ніж у середньому по СРСР.
Після розпаду Радянського Союзу багато ЗАТО отримали офіційні назви замість цифрових кодів. Деякі з них й досі залишаються закритими, але більшість втратили свій секретний статус.
Закриті міста Радянського Союзу:
Арзамас-16 (Саров)
В 50-ті роки жителі цього міста жили в ізоляції, не маючи права виїжджати за його межі, навіть у відпустку. Це пов’язано з тим, що тут велась робота над створенням атомної бомби. І досі колишній Арзамас-16, а тепер ядерний центр Саров, залишається закритим містом під суворою охороною.
Красноярськ-26 (Залізногірськ)
У 1950 році будівництво підприємств з випуску космічних супутників та секретного гірничо-хімічного комбінату, який виробляв збройовий плутоній, велось руками ув’язнених ГУЛАГу. Місто, де все це розташовувалось, й досі має статус ЗАТО, але підприємства зосереджені на переробці та зберіганні відпрацьованого ядерного палива.
Челябінськ-40 або Челябінськ-65 (Озерськ)
Місто виникло при будівництві сумно відомого хімкомбінату “Маяк”, який займався виробництвом радіоактивних ізотопів. У 1957 році там стався витік радіоактивних відходів, що поставило під загрозу життя 270 тисяч людей. Наразі Озерськ й досі є закритим містом, а хімкомбінат перепрофілювали на переробку відпрацьованих ядерних відходів.
Томськ-7 (Сєвєрск)
Це найбільш заселене ЗАТО. Його понад 20 тисяч засуджених збудували на початку 50-х років для обслуговування Сибірського хімкомбінату, який випускав високозбагачений уран та отримував збройовий плутоній. Трохи пізніше, у 1958 році, у місті було збудовано другу у світі Сибірську АЕС, яка пропрацювала до 2008 року.
Челябінськ-70 (Снєжинськ)
Саме у Челябінську-70 була створена найбільша у світі термоядерна бомба, відома як “Цар-бомба” або “Кузькіна мать”.
Ці закриті міста протягом багатьох років приховували таємниці радянської атомної, космічної та оборонної програми. Їх існування було свідченням жорсткого контролю Радянської держави над своїми громадянами та черговим прагненням до військової та наукової могутності.
