Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

«У кожній сім’ї є людина, яка не нагулялася…»

«У кожній сім’ї є людина, яка не нагулялася…»
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Є два підходи до зрілого віку. Перший – коли кожен день відчуваєш себе на два дні старшим і на відпочинок потрібно більше часу, ніж на те, щоб втомитися. І другий – не вік сам по собі поважається, а прожите життя. Якщо воно було. Як казав Бенджамін Франклін: «Багато людей вмирають в 25 років, а в могилу потрапляють тільки в 75». Як, наприклад, в цій історії:

У кожній родині є людина, яка не нагулялася. У нашій – це бабуся. Після смерті діда шість років тому ми перевезли її до себе.

Мої батьки кажуть, що це доля мстить їм за відсутність явних підліткових проблем у обох дітей, нас тобто – мене і сестри.

Наприклад, в липні, отримавши пенсію, вона на тиждень чкурнула з кращою подружкою на море, вимкнувши телефон і зателефонувала, коли закінчилися гроші. Мама мало не збожеволіла. Довелося їхати їх забирати. При цьому тато реготів і попросив тещу наступного раз просто взяти його з собою.

У неї діабет в початковій стадії і коли дільничний лікар з серйозним виглядом почав перераховувати, що їй не можна, вона перебила його:

– А що буде, якщо я це буду їсти?

– Ви можете померти, – з трагічним і загрозливим виразом обличчя сказав лікар.

– Та годі вам! Що, серйозно? Тобто, в 86 років є така ймовірність?

Коротше, колемо інсулін і їмо, що хочемо.

Вона грає в шахи на бульварі з чоловіками і виграє! Вона співає в хорі «Веселі бабусі», ходить в театр і відвідує всі безкоштовні міські заходи та концерти. А недавно завела собі бой-френда на 8 років молодшого за себе. Тепер вони відриваються разом. У минулі вихідні він потішив її гонками на квадроциклах. А потім вони за вечерею випили 2 літри домашнього вина і заснули перед телевізором в обнімку на дивані у вітальні, де ми їх і застукали, повернувшись з дачі, як парочку підлітків. Так дід Коля був представлений сім’ї – зніяковілій мамі, приголомшеним онукам і татові, який реготав – аж заходився.

Я обожнюю свою бабусю – вона позитивніша і енергійніша більшості моїх молодих знайомих. Вона любить життя і вміє ним насолоджуватися. «А скільки того життя!» – відповідає вона моїй мамі на все її: «Мама, ну як так?»

Хочу таку старість.

Автор: Алсу ГІЛЬМУТДІНОВА

Джерело: fit4brain.com
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter
Оголошення

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: