Коли у вас багато цукерок –
всі діти з вами хочуть дружити. Особливо, якщо ви щедро ділитеся. Багато друзів відразу з’являється! А потім цукерки закінчаться – вони закінчуються, якщо їх роздавати. І друзів стане менше. Залишиться тільки руденький хлопчик і тиха дівчинка з колоском. І з ними можна просто гратися, без цукерок. Або історії розповідати. Або мовчки сидіти на лавочці, розмахуючи ногами… Так і з енергією. Іноді вона закінчується – і ніхто не дзвонить, не пише, не приходить. Ми нікому стаємо не потрібні. Майже нікому. Крім хлопчика і дівчинки, які залишаються з нами завжди. Неважливо, що у нас є. Головне, що ми є. Ось з ними і треба дружити. Подивіться, хто залишився з вами, коли цукерки скінчилися. Ось з ними і дружіть.
Потім знову буде багато всього хорошого! Але нехай ближче всіх залишаються ті, хто сидів з нами на лавочці і грався – просто так. І нічого не просив, не очікував. Просто був поруч. Це і є – друзі, близькі. Нехай будуть близько. Завжди.
Анна Кірьянова
