В кінці 90-х років XIX століття в електричній компанії в Детройті працював молодий механік за 11 доларів в тиждень. Працював він по 10 годин на день, а приходячи додому, часто по пів ночі працював у себе в сараї, намагаючись винайти новий вид двигуна. Його батько вважав що хлопець витрачає час даремно, сусіди називали божевільним, ніхто не вірив що з цих занять вийде щось путнє, ніхто крім його дружини…
Вона допомагала йому працювати ночами, по кілька годин, тримаючи над його головою гасову лампу. Синіли руки, зуби цокотіли, від холоду вона раз у раз застуджувалася, але … Вона так вірила в чоловіка! Через роки з сараю пролунав шум і сусіди побачили, як по дорозі без коня, в одній возі їхали божевільний і його дружина. Цього дивака звали Генрі Форд. Через роки, беручи інтерв’ю у Форда, якийсь журналіст поцікавився, ким би Форд хотів бути в іншому житті, Генрі відповів просто: “Ким завгодно … Аби поруч була моя дружина …”
