Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

“Мені б твої проблеми”: як близькі люди знецінюють наші почуття

“Мені б твої проблеми”: як близькі люди знецінюють наші почуття
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Знецінення почуттів – це коли ваші переживання ні в що не ставлять, махають на них рукою. Та ще намагаються зробити так, щоб ви самі значущі для себе речі звели до нуля. Але ж кожна людина має потребу в розумінні, співчутті й підтримці.

Чи траплялося з вами таке, коли ваші переживання знецінювалися, не визнавалися важливими і значущими? Для оточуючих вони здавалися незначними, дріб’язковими, не вартими, щоб на них звертати увагу? Наприклад, ви тільки що розлучилися з хлопцем, вам погано, гірко, прикро. А замість підтримки і розради ви чуєте: “Ой, знайшла через кого сльози лити! Так у тебе таких Саш/Вань/Паш ще знаєш скільки буде.. І що тепер, через кожного так побиватися?!”

Або, припустимо, ви потерпіли невдачу в дуже важливій для вас справі, в яку вклали багато сил і часу, але блага, на які ви розраховували, дісталися іншому. Бридка ситуація. Але що зазвичай в таких випадках ми чуємо? “Не переживай! Перемелиш – мука буде!”, Все буде добре”, “Подумаєш, не корову ж програв”, “Значить тобі це не треба/не твоє” і т. д. і т. п. Можемо ще почути на свою адресу “корисні” поради або навіть критику, мовляв мало виклався, не старався…

Або інша ситуація. Уже в зворотну сторону. Наприклад, ваша дитина посварився з єдиним другом і тепер їй самотньо. Але замість того, щоб розділити з нею її переживання, ви відмахуєтеся від них, як від настирливої ​​мухи. У вас же є справи важливіші, а це… це дрібниця. Сам розбереться.

Всі ці та подібні до них ситуації про знецінення переживань. І це гіркий досвід, скажу я вам. Коли ми раз по раз стикаємося з таким ставленням до себе, до своїх почуттів, то дуже швидко засвоюємо одну страшну річ – ми розуміємо, що наші почуття не важливі, вони не мають значення і, отже, перестаємо довіряти їм (адже вони – індикатор нашого благополуччя або неблагополуччя), а згодом і самі починаємо їх знецінювати, перестаємо прислухатися до них.

А разом з тим почуття – це основа нашої інтуїції. І коли ми вступаємо на шлях материнства, нам як ніколи необхідний цей контакт зі своїми емоціями, щоб відчувати свого малюка, відгукуватися на його потреби, піклуватися про нього, формуючи надійну симпатію і почуття безпеки. Довіряючи собі і своїм почуттям ми прокачуємо власну материнську впевненість.

В іншому випадку ми перестаємо довіряти самій собі і шукаємо опору і підтримку ззовні.

Але ж коли ми стикаємося з труднощами і ділимося своїми переживаннями з близькими, ми розраховуємо на їх підтримку і увагу. Ми хочемо бути почутими, щоб хтось інший розділив з нами наші почуття, не давав поради або командував, що робити, а саме почув нас.

Наприклад, все та ж ситуація, коли дівчина розлучилася з хлопцем. Замість образливого: “Знайшла через кого сльози лити (і далі за списком)”, можна просто обійняти і посидіти поруч або сказати: “Я бачу як тобі боляче, гірко і прикро. Якщо хочеш, ми можемо поговорити про це.” І, якщо вона готова говорити, то слухайте, періодично даючи їй зворотний зв’язок: “Так, це дуже неприємно/боляче/прикро/важко… Навіть не уявляю, що в цей момент творилося у тебе в душі”… А якщо ні і їй хочеться просто помовчати, то поважайте і це право.

Можливо вашої присутності вже буде досить (пам’ятаєте, як у пісні Дубцової: “Дурна, ну хочеш плач, я буду за руку тебе тримати…”) Можна поділитися досвідом своїх переживань в подібній ситуації: “Ти знаєш, зі мною теж таке траплялося. Я теж відчувала… і мені здавалося… Але… “

Якщо справа стосується дитини, їй важливо озвучувати її ж стан, оскільки вона не завжди може вербалізувати свої емоції. Коли ми говоримо їй: “тобі зараз сумно/прикро/страшно/самотньо; ти злишся/радієш/тебе це хвилює/вразило” і т. д., ми не тільки показуємо, що чуємо її в цей момент і поділяємо з нею переживання, але і вчимо її розрізняти стани, диференціювати їх, а також транслюємо послання, що випробовувати різні емоції – це НОРМАЛЬНО.

А взагалі, важливо пам’ятати для себе наступне:

1. Якщо ваші почуття/переживання знецінюються і вас це дратує, ображає, не варто терпіти, заявіть про це прямо і без докорів сумління. Те ж стосується непрошених порад. Будуйте кордони.

2. Знову ж, якщо ваші переживання для співрозмовника не важливі й замість підтримки ви знаходите лише образу і розчарування, злість або почуття провини, запитайте: “А чи за адресою я звертаєтеся за підтримкою? Чи може ця людина мені її дати?”

3. Ви завжди можете сказати якої саме підтримки потребуєте. Щоб не вийшло як у пісні: “Милий мій, хороший, здогадайся сам!”

4. У важкій ситуації звертайтеся за допомогою до професіоналів.

5. І до речі, ви можете самі надати собі підтримку. Для початку почуйте свої почуття, визнайте їх. Дайте собі право їх відчувати, якими б вони не були. А далі дайте їм безпечний вихід. І після скажіть собі ті слова підтримки, які вам хотілося б почути.

Пам’ятайте, ваші почуття важливі. Будьте уважні до себе і своїх близьких.

Джерело

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: