Ні, не хочу я їхати в інші, далекі краї…
Там земля не моя, там чужі солов’ї.
Там немає верби, там немає калини…
Там не буду я бачить очей України.
І хоч кажуть, що скрізь дуже схожі сади.
Та лиш в наших лишились найрідніші сліди.
І хоч всюди однакові яблуні й груші…
Та у наших деревах я залишила душу.
Я б можливо й забула поля та озерця…
Але як мені жити без серця???
© Yulia Vell
