Ми стояли з моїм чоловіком у кафе та пили каву.
Чоловік був молодий і вродливий, і я його любила. На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а тільки псувало мене.
Кава була дешевою і несмачною. І я мріяла, що колись ми питимемо якісну каву в гарному ресторані, і я буду модно одягнена. А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, про що я журюся.
…Він помер молодим, а я лишилася.
І в моєму житті було потім багато різних кафе та кави, і багато модних пальт. А його не було.
Я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала.
Автор: Олена Рог
