Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

У мене погана новина для всіх, хто вважає, що перенесені в житті страждання роблять їх кращими, чистішими і духовнішими. Вас обманули

У мене погана новина для всіх, хто вважає, що перенесені в житті страждання роблять їх кращими, чистішими і духовнішими. Вас обманули
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Страждання — це насамперед сукупність вкрай неприємних, тяжких чи болісних відчуттів живої істоти, у якому вона відчуває фізичний і емоційний дискомфорт, біль, стрес, муки.

Страждання саме по собі нікого не робить чистішим, духовнішим і ближчим до небес. Страждання дано людині для того, щоб вона зрозуміла, що йде не туди. Страждання не мета, а інструмент, навігатор, сигналізація. Але люди плутають сигналізацію з автомобілем. І думають, що на стражданні можна кудись поїхати. Виїхати можна тільки на ще більше страждання. Коли людина відчуває біль – це сигнал «Зміни ситуацію». Дуже проста сигнальна система.

Наприклад, живе жінка із чоловіком, який п’є, принижує, гуляє тощо. Її страждання кажуть їй – зміни це. Але вона вперто продовжує жити з тим, хто завдає їй муки. Ще й переконуючи себе, що її вічний біль – це медаль на груди. Що чим більше вона страждає, тим більше щастя заслужить потім. Проте, вона заслужить ще більшого страждання. І більше нічого.

Інший приклад – сидить людина на роботі, де її не цінують, мало платять, знецінюють. Страждає. І продовжує сидіти. А потім розповідає нащадкам – та що ви знаєте про життя! Ось я настраждався, все життя терпів.

Загалом, прикладів довкола купа. Дуже, дуже шкідлива історія! Як втім, і десятки інших про страждальниць, які отримали в результаті за свої страждання корони, принців та багатства. Духовне зростання починається не з страждання. Ви можете мучитися рік, два, вісімнадцять, та хоч усе життя.

Духовне зростання починається із запитання: «Що мені зробити, щоб змінити це?». Але миші продовжують їсти кактус. Тому що так заведено в нашій культурі та в літературі. Це заохочується – терпіти біль, жертвувати собою. Навіщо? Щоб набути сумнівного статусу страждальниці, а наприкінці життя сакраментальне «відмаялася, голубонько».

Духовне зростання починається з моменту усвідомлення – я страждаю, і я хочу це змінити. І неважливо, чи страждали ви до цього моменту пробудження двадцять років, чи двадцять хвилин. Час не має значення, як і кількість ваших перипетій. Якщо ви страждали 20 років, це говорить не про ваш героїзм, а про те, що до вас важко доходить.

У духовному зростанні має значення лише одне: рішення змінити ситуацію та дії у цьому напрямку.

– Мата Харі –

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: