В українській мові існують два різних слова для позначення смородини: назва “смородина” для чорних ягід та “порічка” для червоних та білих. Ця різниця у назвах має цікаве пояснення, яке сягає корінням у давнину й пов’язане як з характеристиками самих рослин, так і з місцями їхнього поширення.
Відомий український мовознавець Олександр Авраменко стверджує, що всі ці рослини, незалежно від кольору ягід, належать до однієї родини аґрусових. Їх поєднують не лише ботанічні характеристики, але й спільна історія одомашнення та використання людиною.
Проте, в українській побутовій мові закріпилися два різних слова для позначення цих ягід. Це явище можна пояснити кількома факторами.
Чорну смородину називають “смородиною” через характерний запах її листя. Якщо потерти листочки цієї рослини, можна відчути сильний специфічний аромат. Цей запах настільки виразний, що в давнину його порівнювали з “смородом”.
Важливо зазначити, що слово “сморід” в минулому не завжди мало негативне значення. Воно могло використовуватися для опису будь-якого сильного запаху, незалежно від того, приємний він чи ні.
Тож, назва “смородина” не свідчить про те, що запах листя цієї рослини неприємний. Навпаки, він є однією з її характерних ознак, яка допомогла людям відрізняти чорну смородину від інших видів.
Назва “порічка”, натомість, має зовсім інше походження. Вона не пов’язана з запахом рослини, а скоріше з місцем її природного зростання.
Як зазначає Олександр Авраменко, “порічку” часто можна зустріти біля річок. Саме від слова “річка” з додаванням прийменника “по” й походить ця назва.
Таким чином, різниця в назвах “смородина” та “порічка” зумовлена як особливостями самих рослин, так і місцем їхнього поширення.
Ці назви не лише чітко описують два різних види смородини, але й несуть в собі цікаву історію про те, як люди протягом століть сприймали та використовували ці рослини.
