Павло Бондареко у своїх працях наводить досить цікавий історичний аналіз “Великого посольства” Петра І. Він зазначає, що існують значні розбіжності між офіційною версією подій та реальністю.
За офіційною версією, мета подорожі Петра І до Європи полягала у встановленні міжнародних відносин та культурному обміні. Однак, на думку Бондареко, це була радше примха молодого, не зовсім здорового царя, який підпав під вплив іноземців.
Петро І, за твердженнями історика, був людиною з нестійкою психікою, схильною до алкоголізму. Під час подорожі він поводився більш як турист, ніж державний діяч, виявляючи дикунські манери та нехтуючи правилами поведінки в європейському суспільстві.
Особливо яскраво це проявилося під час перебування Петра І в Англії. Орендований ним будинок був фактично зруйнований російською свитою. Меблі були пошкоджені, картини прострелені, а сади витоптані. За словами очевидців, російські вельможі поводилися вкрай нецивілізовано, забруднюючи приміщення і навіть використовували завіски як туалетний папір.
Повернувшись до росії, Петро І одразу ввів низку реформ, спрямованих на “європеїзацію країни”. Зокрема, він заборонив боярам носити традиційний одяг і бороди. Однак, як зазначає Бондареко, такі реформи були радше поверхневими і не змінили сутності російського суспільства.
Таким чином, Павло Бондареко пропонує досить критичний погляд на постать Петра І та його реформи. На його думку, “Велике посольство” було не стільки політичною місією, скільки особистою пригодою молодого царя- ідіота, який намагався наслідувати європейський спосіб життя, не розуміючи його суті.
