Чому в СРСР будували багато 9-поверхових будинків?
В СРСР переважно будували 9-поверхові житлові будинки з кількох причин:
1. Обмеження висоти пожежних сходів:
В ті часи висота механізованих сходів пожежної машини становила 28 метрів, що відповідає 9 поверхам. У разі пожежі вище 9 поверху пожежники просто не змогли б дістатися до людей.
2. Економічна вигода:
5-поверхові “хрущовки” будували масово, але з початку 1970-х років виникла потреба в більш високих житлових будинках. Згідно з нормативами безпеки, будинки вище 28 метрів (10 поверхів) повинні були оснащуватися пожежними сходами, пасажирським і вантажним ліфтом. Ці вимоги значно збільшували вартість будівництва, яка окуповувалася лише в будинках з 12 поверхами і вище.
3. Поява нових пожежних машин:
Лише коли з’явилися пожежні машини з сходами довжиною 40 метрів (13 поверхів), стало можливо масово будувати висотні житлові будинки.
Історія розвитку радянського житлового будівництва і чому все було так погано?
Першими масово будувалися блокові односекційні (з одним під’їздом) будинки, які отримали назву “вежі”. У них були лише одно- і двокімнатні квартири з санвузлами та сидячими ваннами.
Висота стель в таких будинках становила 2,5 метра. На кожному поверсі розміщувалося по вісім квартир.
В цих 9-поверхівках встановлювали пасажирський ліфт.
На базі 9-поверхівки “вежі” розробили багатосекційні дев’ятиповерхівки та 12-поверхові будинки, де вже були передбачені трикімнатні квартири (по одній на поверсі).
Цікаво, що норму будівництва 5-поверхівок без ліфта в СРСР запропонували лікарі. Вони вважали, що підйом на п’ятий поверх пішки не буде занадто складним для здорової людини.
Відповідно, будинки вище 5 поверхів за нормативом будувалися з ліфтами.
Зрозуміло, що 5-поверхівки зводити було дешевше й швидше: не потрібні були сміттєпроводи та ліфти.
В 50-60-ті роки це питання було особливо гострим, адже мільйони людей потребували переселення. Тому п’ятиповерхівки масово будувалися в усіх великих містах.
