Історія радянських телевізорів: від однієї програми до двох
Перші радянські телевізори були досить простими пристроями. Вони могли приймати лише одну телепрограму, тому навіть не мали перемикача каналів. Телевізор був фактично радіоприймачем, який показував рухоме зображення.
З розвитком технологій телевізори стали складнішими. На початку 50-х років з’явилися моделі з перемикачем на 3 канали, такі як “Север”. Це був “значний крок” вперед.
У 1955 році на ринку з’явився телевізор “Авангард-55”, який дозволяв перемикатися вже між 5 каналами але ловив лише один.
А ось 12-канальний телевізор “Рубін-101”, який з’явився у 1957 році, так і залишався “недооціненим”. Незважаючи на велику кількість каналів, які він міг приймати, насправді транслювалася лише одна програма. Це пов’язано з тим, що розвиток телемовлення в СРСР відбувався повільно, і технічні можливості телевізорів випереджали потреби глядачів.
Лише в середині 60-х років, у 1965 році, з’явилася друга телепрограма. Спочатку вона була доступна лише жителям великих міст, але згодом стала доступною і для мешканців інших регіонів країни.
Чому радянські телевізори мали багато каналів, хоча транслювали лише кілька програм?
На перший погляд може здатися дивним, що радянські телевізори мали 12 каналів, хоча фактично використовувалися лише 1-2. Така ситуація виникла через особливості розвитку телемовлення в СРСР.
Коли телевізори тільки почали з’являтися в радянських домівках, у містах будували телевізійні вежі. Одна вежа обслуговувала ціле місто, але її сигнал досягав лише на відстань 30-70 кілометрів. Це означало, що мешканці міських центрів могли спокійно дивитися телевізор, а от ті, хто жив за містом або на околицях, часто стикалися з поганим прийомом сигналу.
Щоб забезпечити телевізійним сигналом більшу територію, потрібно було будувати нові телевежі. Однак, коли кілька веж працювали одночасно, їхні сигнали могли перешкоджати один одному, створюючи шум і спотворення на екрані.
Щоб вирішити цю проблему, інженери придумали хитрий спосіб. Вони почали транслювати одну і ту ж програму на кілька різних каналів. Таким чином, навіть якщо сигнал з однієї вежі був слабким або перебивався іншими сигналами, глядач завжди міг переключитись на інший канал і побачити чітке зображення.
Саме тому радянські телевізори мали багато каналів, хоча фактично використовувалися лише кілька. Це була інженерна хитрість, яка дозволяла забезпечити якісне телемовлення в умовах, коли мережа телевеж була ще недостатньо розвинена.
