Жінка стояла в черзі у супермаркеті після дідуся з вредним онуком. Руки хлопчика були наповнені цукерками, батончиками та іншими солодощами. Але він продовжував кричати і крутитися на всі боки.
“Спокійно, Женя, залишилося зовсім трішки…Хороший хлопчик.”
Через деякий час хлопчик знов почав вередувати, а дідусь спокійно продовжував:
“Все добре, Женя. Ще кілька хвилин і ми поїдемо додому. Потерпи, хлопче.”
На касі маленькому демону спало на думку викинути увесь товар з візка. Дудусь знов сказав спокійним тоном:
“Жень, Жень, розслабся, друже. Не засмучуйся. Ще п’ять хвилин і ми будемо вдома. Потерпи, будь ласка”.
Жінку це дуже вразило. Коли вона вийшла на вулицю, одразу підійшла до дідуся з онуком, які сідали в машину, і сказала:
– Це, звичайно, не моя справа, але ви поводили себе там просто дивовижно! Ви залишалися стриманим і спокійно говорили з хлопчиком навіть після того, як він вчинив цей безлад. Женя, тобі дуже пощастило з дідусем!
– Дякую, відповів дідусь. Але Женя – це я. А цього малого засранця звуть Максим.
Автор: невідомий
