Як мало потрібно Людині:
Щоб хтось її вдома чекав,
Щоб бути потрібній дитині,
Щоб милий за руку тримав.
Як мало потрібно для щастя:
Щоб тихо Він зранку сказав:
– Яка ти спросоння прекрасна!
І ніжно вуста цілував.
Людині багато не треба…
Знайти б лише стежку свою,
Торкатися мріями неба.
І кава… Я каву люблю.
Дрібниці важливі для щастя:
Щоб Тато зі школи забрав,
Щоб болю поменше й нещастя,
Щоб війни всі Бог зупиняв.
Ще Маму здорову, щасливу!
І щоб якнайдовше жила!
І друзів, що також важливо,
І два неймовірних крила.
Щоб Він подзвонив серед ночі.
– Не спиться, мала? – запитав,
– Без тебе я жити не хочу! –
І квіти… Щоб їх дарував.
Для щастя це все нам потрібно:
Щоб сміх душу наскрізь пройняв,
Були щоб здоровими рідні.
І вдома… Хтось вдома чекав…
Автор: Оля Будчук
