Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

10 ознак, що ви токсична мама

10 ознак, що ви токсична мама
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 

Токсичні батьки — це ті, хто з кожним днем ​​отруює життя власних дітей. Хіба так може бути? Виявляється, може.

Іноді батьки стають ворогами своїм дітям, навіть не підозрюючи про це. Фрази, які здаються вам звичайними, нейтральними, а то і доброзичливими, дитина сприймає як оголошення війни. Тепер їй доводиться змушувати себе любити вас. Ви просто не помічаєте, що щодня спричинюєте емоційний збиток і руйнуєте самооцінку сина або дочки. І ось уже вас сприймають у багнети. Чому ж так відбувається? Розбираємося в причинах.

Не приділяєте уваги

Діти дуже люблять складати історії та розповідати їх своїм батькам. Вони можуть повторювати свої небилиці нескінченне число разів. Навіть якщо ви зрозуміли, що вже чули розповідь, дослухайте дитину. Для неї це дуже важливо. У вас може бути багато важливих справ, але на першому місці завжди повинні бути ваші діти. Вони не повинні сумніватися в тому, що ви їх любите. Це вам здається, що прояви турботи у вигляді покупки дорогих речей та іграшок цілком достатньо. Але радіокеровані машинки та модні гаджети не здатні зробити дитину по-справжньому щасливою. Вона хоче спілкуватися з вами, а не з бездушними предметами.

«Десять-п’ятнадцять хвилин живого, теплого спілкування в день — і у дитини вже не буде відчуття, що вона нікому не потрібна», – впевнений психолог, психіатр-криміналіст Михайло Виноградов.

Те ж саме стосується й оплати освіти. Так, ви виділяєте гроші на навчання, але до любові це не має ніякого стосунку. Створіть для свого малюка приємну атмосферу. Нехай, коли дитина виросте, у неї залишаться приємні спогади про те, як ви допомагали їй клеїти аплікації, грали з нею в хованки та читали разом казки.

Вимагаєте доказів любові

Якщо ви караєте дитину за двійки та вважаєте, що вона повинна вчитися тільки на «відмінно», то є ймовірність, що ви «токсична мати». Ви порівнюєте її з іншими дітьми й ставите їх в приклад. Запам’ятайте, люблять не за щось, а просто так. Ви ж змушуєте дитину відповідати очікуванням, а коли вона їх не виправдовує, то ви лаєте її за це. Вона відчуває себе негідною вашої любові. При цьому, коли дитина дорослішає, ваші вимоги набувають нової форми. Ви дорікаєте дочку в тому, що вона досі не заміжня, а син досі не обзавівся власним житлом. Припиніть вихлюпувати на них негативні емоції, до добра це вас точно не доведе, а зіпсувати з ними стосунки ви зможете легко.

Розповідаєте про свої проблеми

Життя будь-якої людини сповнене труднощів і несправедливості. Іноді дуже хочеться, щоб нас хтось вислухав. Не варто ділитися з дитиною переживаннями про те, що вас звільнили з роботи, бабуся лежить в лікарні, а грошей залишилося зовсім мало. У дитини ще немає життєвого досвіду, і вона не знає, чим може вам допомогти. Можливо, вона почне думати, де знайти підробіток і полегшити ваше життя. Невідомо, до чого це призведе. Ви ж не хочете, щоб ваша дитина потрапила в погану компанію. Для сина чи доньки ви повинні бути опорою і захистом. Вони хочуть, щоб ви завжди були поруч і у всьому їх підтримували. Навпаки бути не повинно. Ви мати, ви піклуєтеся про дитину, а не вона про вас.

Порушуєте особистий простір

Ваші діти відчувають себе героями реаліті-шоу. Будь-яка дія дочки або сина не залишається без вашої уваги. Ви постійно берете речі без дозволу, телефон перевіряєте, розмови підслуховуєте, а в кімнату вриваєтеся без дозволу. Подібна поведінка, м’яко кажучи, дратує. До того ж від цього страждає ваша дитина. Особисте життя теж знаходиться під загрозою у вигляді вас. Ви даєте поради з будь-якого приводу і наполягаєте на тому, щоб дитина робила все так, як ви говорите. Психологи вважають, що з дитинства у людини повинен бути свій простір, в який не можна входити без дозволу. Інакше вона буде думати, що можна порушувати кордони при спілкуванні з людьми або, навпаки, замкнеться в собі. Поважайте думки та почуття дитини й будуйте з нею довірчі взаємини, тоді й вона відповість вам взаємністю.

Звинувачуйте дітей у своїх невдачах

Ви вважаєте, що народження дитини завадило вам реалізувати себе, зробити запаморочливу кар’єру, позбавило вас прекрасної фігури й так далі. За це ви злитеся на сина або дочку. Ви ніби не чекаєте від дитини нічого хорошого. Всі її промахи та помилки ви сприймаєте як належне, а успіхи — з щирим подивом. Щоб діти не зробили цього завжди недостатньо, для того щоб виправдати ваші очікування. Тим часом ви турбуєтеся, що проміняли свої мрії, а на цю безнадійну дитину. Ви, звичайно, можете так думати, вам ніхто не забороняє, але не думайте говорити про це дітям. З таким самим успіхом вони можуть сказати, що ніхто не просив вас їх народжувати. Це було ваше рішення. Ви доросла людина і несете відповідальність за свої вчинки.

Ігноруєте дитину в період конфліктів

Ви звикли висловлювати своє невдоволення, але при цьому присікаєте будь-які спроби з’ясувати причину вашого розчарування. Навіть якщо син чи дочка попросять вибачення (хоча й самі не знають, за що), то ви все одно залишитеся непохитні. А потім раптово — через годину, три дні або місяць — ви заговорите так, ніби й не було періоду, коли ви ігнорували своїх дітей. Гра в мовчанку не найкращий спосіб розв’язання проблем. Якщо вас щось не влаштовує, то краще просто обговоріть це з дитиною.

Принижуєте перед друзями

Не варто перетворювати своє чадо в об’єкт для глузувань. Ви можете сказати, що у дитини великі вуха, і в жарт назвати її Чебурашкою. Вам це може здатися досить милим, а ось їй навряд чи полестить таке порівняння. Діти дуже трепетно ​​ставляться до думки оточуючих. Якщо ви сказали це ще й при сторонніх, то тримайтеся! Можливо, ви й не мали на увазі нічого поганого, але ось уже вашого хлопчика однокласники дражнять вухатим. Після такої підвищеної уваги ваш ласкавий малюк може перетворитися на справжній клубок нервів.

Не даєте дитині дорослішати

Ви настільки звикли до того, що дочка або син завжди поруч з вами, що розставання з ними, хоч і не на довгий період, для вас смерті подібне. Ви робите все для того, щоб ваше пташеня не вилетіло з гнізда. Залякуєте побутовими труднощами, розповідаєте історії про те, як в дитинстві хлопчик боявся темряви, а дівчинка — чорта. Якщо хтось і відчуває страх, то це ви. Для матері природно боятися відпускати далеко від себе дитину. Але хоча б дайте дітям шанс спробувати жити самостійним життям.

Примішуєте гроші до взаємин

Ви вважаєте, що якщо дитині вже виповнилося вісімнадцять, то вона зобов’язана вас утримувати. Ви ж витратили стільки грошей на її освіту і виховання, нехай тепер відплатить тим самим. Подяка, це, звичайно, добре, але виходити вона повинна від чистого серця, а не за вашою вказівкою. Не варто давати дітям невеликі суми грошей, а потім вимагати повернути їх з відсотками. Виходить вже якась ринкова торгівля, а не взаємини матері з сином або дочкою.

Ви вселяєте страх

Ваші дії настільки непередбачувані, що дитина воліє триматися від вас подалі. Тільки що ви були доброю та милою, а тепер кричите на неї без приводу. Сперечатися з вами марно, ви не чуєте нікого, крім себе, а потім ще й дорікнете сина або дочку в «неповазі до старших». Кожне невірно, сказане на вашу адресу, слово ви будете пригадувати неодноразово. Різкі перепади настрою батьків відбиваються і на психіці дітей. Якщо ви не хочете, щоб ваша дитина виросла закомплексованою людиною, то терміново змініть тактику поведінки.

Джерело

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: