Боже, я знову дзвоню. Ти тут?
Давай говорити на чистоту
Алло. Знову тиша, короткі гудки…
Кажуть, ти чуєш мої думки,
Кажуть, ти бачиш абсолютно усе,
Що доля в кишені мені несе
Прошу, візьми слухавку, так негоже!
Доля ж на тебе працює, Боже?
Це я, Україна, турбую знову
Я так чекаю на нашу розмову
На мене бомби кидають і міни
Якщо ти з нами, то хто тоді з ними?
Питань назбиралось у мене нівроку,
Тому часто дзвОню тобі ці півроку
Ти знаєш, що люди мої – нескорені?
У землю спалену пускають корені
Із них проростають барвисті квіти
У бомбосховищах родяться діти
Я так пишаюсь своїм народом!
Про ворогів поговорим згодом,
Лиш не сьогодні. Сьогоднішній день
Про незалежність мою і людей
Сильні, сміливі, хоч очі втомлені
А в телефоні «лишіть повідомлення
Після звуку»… Сирени завили…
Боже, дай знак, а краще дай сили
В цей час її треба дуже багато,
Щоб дочекатись на сина, на брата,
На друга, на доньку, на маму і тата…
Знов кулі свистять і залп автомата
Та хай чорна хмара над мною снує,
Я – Україна! Я буду! Я є!
І в бій за свободу кидаюсь з азартом
За волю! За долю! ПодзвОню завтра…
«Алло!»- раптово Господь відповів,-
«Я чув тебе, слухав твій сміх і твій спів,
Твій плач, і твій клич, і твій зойк і твій крик…
До плачу і крику я досі не звик
Я бачив, як мужньо борониш своє
І вирішив Я, що ти будеш, ти є!
Навіки віків, з давнини і донині!»
Я: «Дякую, Боже!»
Він: «Слава Україні!»
Катя Бльостка
