Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

“Наші діти нам не належать”: Текст, який варто прочитати кожній мамі, яка вбачає сенс життя у материнстві

“Наші діти нам не належать”: Текст, який варто прочитати кожній мамі, яка вбачає сенс життя у материнстві
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 


Наші діти нам не належать. Вони прийшли пообідати, випити кілька цистерн молока, зносити сто пар взуття, розбити не один сервіз, вирости зі штанів, обзавестися бородою, дорости до бюстгальтера, басу, повноліття.

Навчити нас фотошопу та спілкуванню у Telegram. Шити костюми короля австрійського. Пекти печиво «Губка Боб». Тримати слово та стримувати крик. Дотримуватися спокою. Ладити з чоловіком, свекрухою та котом.

Переконавшись, що уроки вивчені назубок, вони йдуть, а ми залишаємось.

Посивілі, зрілі, осиротілі. Звісно, ​​діти ще неодноразово забіжать до нас на чай, привітати маму з іменинами, а тата з Днем захисника Вітчизни. Але не залишаться назавжди.

Ось чому не можна розчинятися у них без залишку. Закривати з їхньою допомогою пролом у стосунках із чоловіком. Заповнювати ними власні порожнечі. Безперечно — діти найважливіша частина життя, але не все життя, тому їхнє виховання має поєднуватися з отриманням другої вищої, відкриттям квіткового магазину, подорожжю Африкою та дослідженням впливу місяця на живі організми.

Індійська мудрість говорить: «Дитина – гість у твоєму домі. Нагодуй, вивчи та відпусти».

Крім того, вона найкращий вчитель та супутник. Але не раб чи боржник. Дитина не повинна мати наші параметри і стандарти, думати нашими думками. Вчитися в університетах, виходити заміж у білому і взагалі виходити заміж. Дитина приходить, щоб йти своєю дорогою, і завдання батьків — не нав’язати їй власні перони, квитки та шляхи.

Автор: Ірина Говоруха

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: