Влучно:

Свято треба завжди носити з собою. (с) Ернест Хемінгуей

Я не буду простіше! Дозвольте собі бути складною

Я не буду простіше! Дозвольте собі бути складною
Вам сподобалася ця стаття? Поділіться з друзями!
Подобається?
 


Я не буду простіше! Дозвольте бути складною. Зрілість і складність – це коли вмієш зализувати рани, запудрювати шрами або носити їх гордо, як ордени

“Будь простішим!” – раз у раз повчають порадники: найчастіше непрохані. Їх можна зрозуміти: що ти простіше, то їм зручніше. Можна відгукнутися на ці заклики, а можна дозволити собі бути складним і отримувати від життя багатошарове та багатоскладове задоволення.

Після 40 я почала берегти шкіру і ходжу на море тільки вечорами. Цього літа я побачила в прибої тисячі рачків, що світяться. Один із них зачепився за моє кільце і світився якийсь час після того, як хвиля відринула. Було гарно. Море мерехтіло. Я покликала доньку, ми разом сподобалися світінням і цим моментом і обидві його запам’ятали…

Я не буду простіше: “Я не сумний, я складний, – сказав доктор Хаус, – дівчаткам подобається”

І це правда. Але при цьому складних (особливо складних жінок) плутають із сумними, похмурими та, що ще гірше, нещасними. “Як у тебе все складно!” – кажуть обвинувачуючим тоном і вважають це за недолік.

А чим погано бути складним? Адже це означає, що в тебе багато приводів заморочитися (поглибитися, зрозуміти), але багато й способів отримати задоволення. І це буде розкішне, багатоповерхове, складне задоволення. Навіть якщо це пиво з кількою.

Тому що у складніших більше рецепторів, асоціацій, підсилювачів смаку. У них гостріші почуття та об’ємніші реакції. І тому їм треба менше для щастя.

Вони настільки складні, що можуть радіти простим речам. Одні вони можуть.

Я не буду простіше: Якщо ти складний, то з віком світ для тебе стає все багатомірнішим, розкривається, як чайний лист у окропі. Знаєте, хороші парфуми, коли їх нюхаєш на папірці, пахнуть не так, як на тілі, за вушком, не так, як на зап’ясті, а надвечір – не так, як уранці. Вранці легше, надвечір – сильніше.

І в моєму світі кожна людина і кожна річ ніби збризкають такими духами. Все в ньому рухається, все змінює обриси та смисли, глибину та колір, і що далі, то інтенсивніше. Це і називається дорослішання і зрілість, на мою думку.

У мене є подруга на 12 років старша. Коли мені було тридцять, а їй сорок два, вона якось відсунула клавіатуру, потяглася на стільці, похрумтіти кісточками і видихнула: «У-у-у нас ще стільки кайфів попереду».

Тоді я не знаходила приводів для оптимізму у віці за сорок. Але тепер їй 54 і не можна не визнати, що кайфів дійсно було багато і стільки ж очікується. Тому що якщо ти складний, то з віком світ для тебе стає все багатомірнішим, розкривається, як чайний листок окропу.

Це як інтим: у підлітків – кількість, у дорослих – якість. У підлітків дешеві сигарети та пісок у трусах, у дорослих віскі та ортопедичний матрац. І це природний перебіг речей.

Я не буду простіше: Подорослішати – значить придбати багато успішних способів примиритися з собою та життям

Подорослішати – не означає завести колекцію взуття та побудувати новий гардеробний. Це не багато нових речей, це багато нових пристрасних інтересів та відчуттів. І багато успішних способів примиритися з собою та життям та насолоджуватися всім цим.

І досвід, його нікуди не дінеш. Він збирається. І теж надає обсягу сприйняттю, надає 3D-ефект усьому. Ти вже багато чого перепробував, у тебе є уподобання, уподобання – у кольорах, запахах, тактильних відчуттях, тканинах оббивки крісел…

Так, тобі це важливо. Якщо оббивка, скажімо, коричневий синтетичний килим, не айс, звичайно, але ти переживеш – на те й дорослий. Але якщо світлий льон – ти можеш бути щасливим уже від цього. Можеш сидіти в холі готелю, чекати на когось, розглядати свою руку на підлокітнику і переплетення ниток у тканині і радіти.

І так у всьому: у їжі та алкоголі, у містах, їх архітектурі (подивися, які сходи!), місцях, справах та маршрутах, погоді та природі, кіно та музиці, спілкуванні та дружбі – у тому, що важливо, а на що заплющити очі в людині. Відібрані з безлічі – свої кайфи та улюблені смаки. І все це тебе не обтяжує, а полегшує.

Я не буду простіше: Фінансові можливості можуть все це посилити, але не можуть замінити

Інша річ, якщо нічого цього не сталося. Десь щось зламалося і не сталося. І немає в тебе глибоко-внутрішнього ресурсу – великих та дрібних уподобань, любовей, симпатій, радостей, присмаків життя… Фінансові можливості можуть усе це посилити, але не можуть замінити.

І якщо зовсім мало про що ти можеш сказати: Ох, як же я це люблю! Прямо обожнюю». Тобто сказати можеш – любити не виходить. Але начебто треба іноді радіти, і ти заглядаєш у себе і питаєш: «Що я люблю найбільше у житті? Кого хочу бачити зараз? Щоб мене зараз так потішило, що прямо – ух! І у відповідь тиша.

І можна ще пошкрябати ложечкою по мідній каструльці бажань, але без толку. І тоді починається: «Де мій зволожувач для п’яти? Чому чай холодний, шампанське тепле? І кубики льоду у келиху не тієї форми.

Але якщо все по-дорослому – у житті в тебе більше, ніж тобі подобається. Включаючи твої чудасії і дивацтва, піщинки та тріщини, які давно виявив, з якими зжився і які щодня прикрашають життя.

Принадність у тому, що ти вже пробачив собі бзики і з кожним у тебе є історія стосунків: заперечення, гнів, торг, депресія, ухвалення – і все це позаду. Любиш їх у собі та знаєш, що вони роблять тебе несхожим на всіх. Впевнився в цьому.

Я не буду простіше: Зрілість і складність – це коли вмієш зализувати рани, запудрювати шрами або носити їх гордо, як ордени.


І ще твої помилки, які були чи то правда помилками, чи то справжнім коханням, яке завжди має рацію. Але дорослість, зрілість і складність – це коли вмієш зализувати рани, запудрювати шрами або носити їх гордо, як ордени. І рідше відчувати самотність, а якщо відчувати, то не боятися її.

Як дивно слухати заклики до простоти, «простих» людських радощів, невибагливості втіх, посипання головою попелом – так, мовляв, мені потрібно більше умов для щастя, більше аксесуарів і мені вже мало дешевого портвейну та сигарет, щоб веселитися.

Туга за підлітковою нерозбірливістю, безбашенністю та розпачом у всьому – вона іноді спливає. Але коли ти знаєш і любиш так багато всього різного, любиш так докладно, розкушуєш із таким смаком, не шкодуєш, що тобі не 20 років.

І про те, як годинами валявся на пляжі, не боячись обгоріти, і таки обгоряв до повної зміни шкіри, згадуєш без солодкої ностальгії.

Як каже один дуже успішний продавець кондиціонерів: коли ти знайшов своє місце під сонцем, твій вибір залишатиметься в тіні. Там безліч цікавого і довгий список серіалів, які ще треба встигнути подивитися. Що дозволяє нам відчути справжню насолоду? Здатність бути собою і довіра до іншого, вміння не поспішати і чекати, вважає нейрофізіолог.

Що краще – маленькі радості чи всепоглинаюча насолода? По-справжньому щасливі ті, хто вміє ловити світлі миті життя, бачити в них сенс і отримувати задоволення від них. Але, щоб цьому навчитися, спочатку необхідно прислухатися до себе.

Автор: Поліна Санаєва

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: