В чеському містечку Дачіце, майже два століття тому, розпочала свою роботу нова мануфактура. На посаду керівника запросили досвідченого швейцарського фахівця Якова Крістофа Рада. Разом з дружиною Юліаною вони переїхали на нове місце.
Цукор на той час виготовляли великими брилами, які кожна господиня мусила розколювати на дрібніші шматочки спеціальним ножем. Одного разу, розколюючи цукор, Юліана сильно порізала палець. З криками болю вона прибігла до чоловіка, показуючи йому рану, й благала його щось з цим зробити.
Розгнівана й засмучена, Юліана вибігла з кімнати, а коли палець загоївся, вже й думати про цю проблему не хотіла.
Однак Якова ця ситуація змусила задуматися. Він зрозумів, що цукру варто було б надати якусь зручну форму, щоб його було безпечно й легко використовувати.
Вже за два місяці дружина отримала незвичайний подарунок – коробочку, в якій лежало 350 цукрових кубиків. Це був винахід Якова, який згодом здобув світову популярність.
Історія цукрового кубика
Хоча очистка бурякового соку в ті часи була не такою досконалою, як зараз, Якову Крістофу Раду вдалося налагодити виробництво цукру. Цукор мав трохи рожевий відтінок, що не завадило йому стати популярним.
Цукрову пудру висипали у спеціальну латунну форму з 400 квадратними отворами. Потім форму поміщали під прес, і готові кубики висипали на піддон для сушіння, яке тривало 12 годин.
Виготовляли кубики двох розмірів: 1,5 см та 1,2 см. Цей новий вид цукру, який отримав назву “чайний”, швидко завоював популярність в Австро-Угорщині. Його закуповували для кафе у Відні та Празі.
Виробництво цукрових кубиків розпочалося у 1841 році, а вже у 1843 році воно стало серійним. Яків Крістоф Рад отримав патент та ліцензію на виробництво.
Сьогодні, прогулюючись вулицями Дачіце, можна побачити пам’ятник, присвячений цій знаковій події – цукру-рафінаду. Він слугує не лише нагадуванням про винахідливість Якова Крістофа Рада, але й символізує важливу віху в історії харчової промисловості.
Занепад мануфактури та визнання винахідника
На жаль, мануфактура в Дачіце проіснувала недовго. Хоч Яків Рад і винайшов зручну форму цукру, але через несприятливі умови для вирощування буряків у цій місцевості, рентабельність виробництва залишалася під питанням.
Протягом багатьох років винахід рафінаду приписували різним людям. Лише близько 100 років тому, завдяки ретельній роботі європейських істориків та аналізу документів, було остаточно доведено, що саме Яків Рад був першим, хто створив цукровий кубик.
Незважаючи на історичні факти, й досі дехто вважає, що рафінад має кращі смакові якості, порівняно з іншими видами цукру.
Ця історія підкреслює важливість не лише самих винаходів, але й наявності сприятливих умов для їх розвитку та впровадження.
