Чи часто ви задумуєтеся над тим, як правильно назвати жителів того чи іншого українського міста? Виявляється, у цьому питанні є свої нюанси, в яких допоможе розібратися філолог Ольга Васильєва.
Як правильно називати жителів українських міст
Чому ми іноді помиляємося, коли говоримо про те, як називають людей, які живуть у різних містах України? Все дуже просто: колись, коли на нашу мову сильно впливали інші мови, в українську мову потрапили незвичні закінчення для назв жителів – наприклад, “-чани”. Тому ми маємо такі слова, як “полтавчани” чи “луганчани”.
Однак, українська мова має свої давні і красиві правила. Найправильніше і наймелодійніше закінчення для назв жителів – це “-ець”. Наприклад, “полтавець”, “лубенець” чи “канівець”. Саме такі слова звучать природно і українськи.
Чому ж ми іноді забуваємо про ці правила? Можливо, тому, що чуємо інші варіанти назв частіше. Але пам’ятайте, що наша мова багата і красива, і варто докладати зусиль, щоб зберегти її чистоту.
Полтавець – полтавка – полтавці
Луганець – луганка – луганці
Краматорець – краматорка – краматорці
Маріуполець – маріуполька – маріупольці
Однак, існують також назви жителів, які утворюються за допомогою закінчення “-чани”. Таке закінчення найчастіше додається до назв міст, що мають суфікси “-иць-“, “-ець-“, “-цьк-“, “-ц-“, “-ч-“, “-к-“. Наприклад: Вінниця – вінничани, Тростянець – тростянчани, Донецьк – донеччани.
Різноманітність утворення назв жителів українських міст
Як ми вже бачили, існує кілька способів утворення назв жителів українських міст. Проте, не завжди все так однозначно.
Наприклад, для міста Калуш характерним є закінчення “-чани”, хоча в назві міста немає відповідних суфіксів. А от для Золотоноші, незважаючи на наявність суфікса “-ош-“, правильніше використовувати закінчення “-ці”, а не “-чани”.
Видатний український мовознавець Олександр Пономарів також звертав увагу на деякі неточності в утворенні назв жителів. Наприклад, він вважав, що правильніше казати не “черкащани”, а “черкасці”, не “криворожани”, а “криворіжці”, а замість “сумчан” – “сум’яни” або навіть “сумці”.
Філологиня Ольга Васильєва підтримує думку Пономарева щодо деяких форм, але також наводить інші приклади. Так, вона вважає, що “кременчужани” – це русизм, і правильніше було б використовувати форму “кременчуківці”. А от для жителів Криму, на її думку, найдоречніше використовувати форму “кримці”, як це було зафіксовано ще у словнику Бориса Грінченка.
Особливості жіночих форм назв жителів та підтвердження їх географічними назвами
Як зазначає мовознавиця Ольга Васильєва, жіночі форми назв жителів також мають свої особливості. Наприклад, до жіночої форми “кримці” відповідає “кримка”. Аналогічно, жителька Сум може називатися “сумка”. Цікаво, що такі форми мають підтвердження і в географічних назвах.
Так, у Сумській області існує річка Сумка, що підтверджує вживання форми “сумка” для позначення жительки Сум. А в різних районах України можна знайти села з назвою Кримка, що вказує на те, що ця форма була поширена для позначення жінки, яка мешкала в Криму.
Правильні назви жителів українських міст
- Чернігів – чернігівці
- Полтава – полтавці
- Луганськ – луганці
- Запоріжжя – запоріжці
- Дніпро – дніпровці
- Херсон – херсонці
- Миколаїв – миколаївці
- Черкаси – черкасці
- Ужгород – ужгородці
- Житомир – житомирці
- Івано-Франківськ – іванофранківці
- Тернопіль – тернопільці
- Сімферополь – сімферопольці
- Рівне – рівенці
- Суми – сумці
- Харків – харківці
- Київ – кияни
- Львів – львівʼяни
- Чернівці – чернівчани
- Луцьк – лучани
- Кропивницький – кропивничани
- Хмельницький – хмельничани
- Вінниця – вінничани
- Донецьк – донеччани
- Одеса – одесити/одесці
Лише 25% таких назв міст мають граматичні підстави для закінчення “-чан”. Крім того, для деяких міст можливі паралельні форми з закінченням “-ян-“:
- іванофранківці / іванофранківʼяни
- тернопільці/тернополяни
- рівенці/рівняни
- дніпровці/дніпряни
- харківці/харківʼяни
- сумці/сумʼяни
- житомирці/житомиряни
- чернігівці/чернігівʼяни
Для позначення жінок, які проживають в Острозі, Кривому Розі та Запоріжжі, в українській мові використовуються форми острожка, криворіжка та запоріжка. Форми острожанка, криворожанка та запорожанка є запозиченням з російської мови і не відповідають нормам української мови.
Як утворювати назви мешканців населених пунктів зі складною назвою?
Коли ми говоримо про мешканців населених пунктів, що мають складну назву, наприклад, Горішні Плавні, Гола Пристань, виникає питання: як правильно їх називати?
Є декілька варіантів. Найпростіший – це словосполучення: житель Горішніх Плавнів, житель Голої Пристані тощо. Такий варіант є зрозумілим і не викликає сумнівів.
Однак, існують і більш складні варіанти утворення назв мешканців таких населених пунктів. Філологи пропонують утворювати їх за основним словом у назві населеного пункту. Наприклад:
- Для жителів Горішніх Плавнів – горішньоплавенці, горішньоплавенець, горішньоплавенка.
- Для жителів Голої Пристані – голопристанці, голопристанець, голопристанка.
- Для жителів Часового Яру – часовоярівці, часовоярівець, часовоярівка.
- Для жителів Давидового Броду – давидовобродівці, давидовобродівець, давидовобродівка.
- Для жителів Залізного Порту – залізнопортівці, залізнопортівець, залізнопортівка.
Таким чином, ми бачимо, що для утворення назв мешканців складних топонімів використовується основа основного слова в назві населеного пункту з додаванням відповідних закінчень.
При цьому, як зазначає філолог, існують винятки. Наприклад, жителів Кам’янця-Подільського називають кам’янчанами, а не кам’янцеподільчанами, тобто за основним словом “Кам’янець”.
