КРАПЕЛЬКА ДОМАШНЬОГО ТЕПЛА
Привіт, мій братику! Ало!
Нарешті додзвонилася! Ну, як ти?
Зв’язку так довго не було…
Нарешті можу щось тобі сказати :
В нас вдома майже все гаразд,
Матуся з радості вже тихо плаче.
Та тихо там! Ще ти не плач!
Дасть Бог невдовзі ми тебе побачим.
Як тато? Журиться, бува,
Але себе у міцності тримає.
Бо батько — роду голова!
І… кожен день молитву промовляє.
А ще в нас вишеньки рясні —
Мені самій їх довелося рвати.
А пам’ятаєш, як були малі,
Ми з вишні падали обоє, брате.
Смієшся? Добре! Теж згадав?..
Тепер хутчіш про себе : як ти?
Питає ма’ чи їв, чи спав?
Бо чути в телефоні стріл гармати…
Оксана Романович
Запрошую до діалогу Сергій Рубан
Сергій Рубан
«Привіт, сестричко люба. Все окей!
Та тут не так, як кажуть у новинах.
Ганяли взимку з хлопцями в хокей,
Тепер – футбол, ось геть вся мокра спина.
Я не на фронті, ми ж на блокпостах.
Та хто мене туди такого візьме?
Фізо не те, та й дещо у літах,
Й жартують хлопці, що не та харизма.
Я не дзвонив? Та ти вже вибачай,
То кухня, то забув, то чергування,
То з лісу у село ходив по чай,
Ось якось так. Ну, а батькам вітання!
Як там старий? Як пасіка, гудить?
Вже за його бухтінням трохи скучив.
Ех, зараз би додому, хоч на мить,
В ставок шугнуть з розбігу прямо з кручі.
А як матуся? Кажеш, сльози ллє?
Нагримай! Розвели там мокротиння…
Як мовлять там – «Старе немов мале»?
Скажи: поспала і поїла їх дитина!
Які там постріли, гроза накрила гай!
У нас якраз в цю пору задощило.
Ось грім гримить…Ну все, мала, бувай.
Тримайся там. Ех, вишень захотілось…
Батькам привіт». І вимкнув апарат.
– Заводь броню, «Маестро», вечоріє…
«Це Південь!» – рація – «Прийом, прийом Комбат,
В колоні перший, ми тебе прикриєм…»
Сергій Рубан 21.07.2022 р.
(світлина з мережі)
