Північна Корея: країна міфів і обмежень
Північна Корея – країна, оповита таємницею. Через брак інформації про неї народжуються міфи, багато з яких ґрунтуються на реальних фактах.
У COMA ми вирішили дослідити, які речі недоступні або обмежені в цій найзакритішій країні світу. І багато з того, що ми виявили, нас щиро здивувало.
1. Не можна носити сині джинси
Хоча в Північній Кореї дозволено носити джинси, є певні обмеження. Джинси повинні бути чорного кольору, адже блакитні, які популярні в усьому світі, вважаються символом імперіалізму. “Туристам” дозволено носити сині джинси, але при відвідуванні пам’ятників Кім Ір Сену і Кім Чен Іру їм доведеться переодягтися.
2. Немає можливості виходити в інтернет і використовувати Wi-Fi
У Північній Кореї існує комп’ютерна мережа “Кванмен”, яка є аналогом інтернету. За різними оцінками, в ній налічується від 1 000 до 5 500 сайтів. Доступ до світового інтернету для звичайних громадян є неможливим, за винятком високопоставлених осіб.
Місцева операційна система “Червона зірка” в останній версії візуально схожа на MacOS X. Припускають, що це було зроблено для Кім Чен Ина, який захоплюється продукцією Apple.
Wi-Fi в Північній Кореї не доступний. Прості громадяни не мають мобільних пристроїв з виходом навіть до “Кванмена”. З китайських планшетів, які продаються в КНДР, видаляють модулі Wi-Fi і Bluetooth, адже вони вважаються непотрібними.
3. Місцева валюта недоступна для іноземців
“Туристам”, які приїжджають до Північної Кореї, заборонено використовувати національну валюту – північнокорейські вони. У магазинах, призначених для іноземців, розраховуються виключно євро, юанями, південнокорейськими вонами та доларами США.
Купити щось у магазині, де роблять покупки самі корейці, неможливо. Іноземцям навіть заборонено переступати поріг таких магазинів.
4. У КНДР не можна купити нерухомість
В Північній Кореї офіційно неможливо купити квартиру, адже їх розподіляє держава. Переїхати з села до Пхеньяна також практично нереально – таке право отримують лише обрані, та й то за значні заслуги.
Однак, на чорному ринку, який, за словами біженців, процвітає у всіх сферах життя країни, квартиру все ж можна придбати. Ціна становить $70-90 тис. При цьому офіційна зарплата звичайного корейця, як стверджують біженці, не перевищує $4 на місяць.
5. Придбати автомобіль практично неможливо
У Північній Кореї володіти власним автомобілем – значить бути дуже багатою або впливовою людиною. Вартість чотириколісного друга, який тут справжня розкіш, для корейців захмарна – близько $40 тис. Навіть велосипед не всім доступний і зустрічається нечасто, особливо за межами Пхеньяна. Причому, кожен велосипед має свій номер, як і автомобіль.
6. Не можна взяти в бібліотеці газету, що вийшла кілька років тому
Знайти в бібліотеці газету, яка вийшла кілька років тому, неможливо. Це пов’язано з тим, що курс Трудової партії Кореї може мінятися, а знати про такі зміни корейському народу не обов’язково.
Говорити про іноземні газети, особливо про глянцеві журнали, з зрозумілих причин, навіть не варто.
А от щоденні газети купувати не потрібно – їх можна безкоштовно почитати на спеціальних стійках на вулиці або в метро.
7. Немає можливості придбати релігійну літературу
Північна Корея офіційно є атеїстичною державою. Релігія не заборонена законом, але й не заохочується. Влада контролює всі релігійні групи та обмежує їхню діяльність.
Хоча в Пхеньяні є декілька християнських церков, вони більше схожі на показові експонати, аніж на справжні місця поклоніння. Їх діяльність суворо контролюється державою. Християнство, як і інші релігії, розглядається як конкурент офіційній ідеології чучхе, тому і не вітається.
Буддистські храми також присутні в країні, але їх сприймають скоріше як історичні та культурні пам’ятки, аніж як релігійні центри.
Отже, релігія в Північній Кореї фактично пригнічується, хоча формально й не заборонена. Тому і її вплив на життя людей жорстко обмежується державою.
8. Не можна зателефонувати за кордон з місцевої сім-карти
Стільникові телефони вже не є рідкістю в Північній Кореї. Проте, незважаючи на доступність мобільного зв’язку, звичайні громадяни не мають можливості зателефонувати за кордон або навіть іноземцю, який перебуває в країні. Всі місцеві SIM-карти призначені виключно для дзвінків в межах КНДР.
Це лише одне з багатьох обмежень, які накладаються на користувачів мобільного зв’язку в Північній Кореї.
9. Не вийде прийняти гарячий душ в будинку
У будинках та квартирах жителів Північної Кореї відсутнє гаряче водопостачання. Щоб помитися, люди зазвичай ходять до лазень, яких у країні досить багато.
Центральне опалення також не є поширеним явищем. У багатьох будинках, навіть у Пхеньяні, опалення здійснюється за допомогою дров’яних печей.
Хтось може заперечити, що центрального опалення немає й в інших азіатських країнах. Проте, там зазвичай використовують сучасні електричні обігрівачі, а в КНДР, як відомо, електрика подається з перебоями навіть у столиці.
10. Майже неможливо купити презервативи і засоби гігієни
Важко уявити, але багато жителів Північної Кореї не знають про існування презервативів. Кілька десятиліть тому вони з’явилися на чорному ринку, але через брак знань про їхнє призначення та використання, популярністю не користувалися.
Наразі купити презервативи всередині країни практично неможливо, адже через відсутність попиту їх просто не завозять.
Ситуація з іншими засобами гігієни також складна. Такі звичні для нас речі, як тампони, в корейських магазинах, призначених для місцевих жителів, не знайти. Жінки змушені користуватися звичайною багаторазовою тканиною.
11. У КНДР навряд чи вийде зробити креативну стрижку
Інформація про те, що в Північній Кореї людям дозволяють носити лише певні зачіски, частково відповідає дійсності, але й певне перебільшення.
У місцевих перукарнях дійсно можна побачити фотографії з рекомендованими жіночими та чоловічими стрижками. Проте, вони не є жорстким наказом, а радше орієнтиром.
З іншого боку, Кім Чен Ин, безсумнівно, впливає на моду в країні. Багато чоловіків обирають стрижку, подібну до його, адже це вважається ознакою лояльності до вождя.
Що стосується жінок, то тут “хітом” стала стрижка каре довжиною до підборіддя. Ця мода виникла після того, як Кім Чен Ин висловив думку, що така стрижка дуже личить кореянкам.
12. У магазинах не можна купити кока-колу
До 2015 року лише в двох країнах світу офіційно забороняли продаж Coca-Cola: на Кубі та в Північній Кореї. Після того, як Куба зняла заборону, Північна Корея залишилася єдиним місцем у світі, де цей популярний напій неможливо купити в магазинах.
Причина цієї заборони суто ідеологічна. Coca-Cola, як і багато інших символів західного світу, розглядається в КНДР як потенційна загроза режиму.
А про яку із цих заборон ви ще не знали? Напишіть про це в коментарях!
