Не треба йти проти природи…
Якщо ви будете дбайливо і турботливо ставитися до себе, то так само до вас ставитиметься і ваш чоловік. Якщо він, звичайно, ваша людина…
Не потрібно проти природи, не починайте бігати за чоловіком і ще активніше наздоганяти його, коли він уже намагається від вас втекти.
Не намагайтеся доскочити до рівня чоловіка, який вам чомусь здається дуже високим для вас. Встановіть для себе власний рівень стандарту і спочатку почніть відповідати йому самі, а потім вже чоловіка такого рівня зустрінете. Тоді нікому нікого не треба буде наздоганяти, а ви просто будете на одному рівні, і це круто, я вважаю.
Вам потрібно завжди перебувати в тому стані, щоб почуватися гідними найкращого для вас чоловіка. При цьому не треба думати, що заміжжя – це саме головна мета і проект всього вашого життя і тому потрібно поспішати успішно його здати. Безумовно, до вибору майбутнього чоловіка треба підходити серйозно та відповідально, але при цьому все ж таки трохи легкості та спонтанності не завадить.
Головне пам’ятати, що якщо ви дійсно будете готові, то ваша доленосна зустріч обов’язково відбудеться. Тому краще працюйте над собою та над тим, щоб краще себе розуміти та стати собі справжнім другом. Намагайтеся почути свою душу та її бажання, стати щасливою та фінансово незалежною, а значить і професійно самореалізованою особистістю, адже ви ж хочете бачити поряд із собою таку ж успішну людину, як ви, вірно?
Не шукайте рятівника в особі свого партнера, нехай він не буде вашим «спонсором», «батьком», або «милицею по життю», на яку ви постійно спираєтесь. Найміцніші відносини – це ті, коли ви з партнером, по суті, і не потребуєте один одного, адже цілком можете задовольнити і «закрити» свої потреби самостійно, але ви все одно хочете бути разом як пара.
Як двоє повноцінних, реалізованих та вже дорослих особистостей, яким цікаво разом, а не як рятівники від чогось один одного. Ось що важливо. Тому не бігайте і не догоджайте у всьому чоловікові, аби він вас не залишив, адже «тоді я просто пропаду і разом з ним із мого життя піде і весь сенс…»
Так бути не повинно, адже ставши в позицію залежної від партнера людини, ви тим самим ще більше її відштовхуватимете від себе. Від вас просто захочеться втекти, навіть може з’явитися почуття жалості та огиди до вас, як до слабкішої і навіть певною мірою «немічної» і залежної людини. Тоді ваш партнер може перетворитися на агресора. Ви ж стали в позицію жертви. Це дуже небезпечна позиція.
А ось, коли ви рівноправні партнери — ось тільки в такому разі, ваші стосунки та почуття можуть бути щирими та взаємними. При цьому не треба поєднувати в собі горезвісний материнський інстинкт разом з ніби мазохістським, коли ви роками терпите негідну поведінку партнера і при цьому ще й так щиро вірите і сподіваєтеся на те, що він вже зовсім скоро обов’язково зміниться і стане «золотим».
Якщо ви хочете трохи побути його мамою, тобто повчити його, як треба чинити, а як ні, повихувати його ще трохи і перевиховати врешті-решт, але це так не спрацює, адже доросла людина може змінитися лише тоді, коли сама щиро цього захоче , от і все. Тому краще зосередитись саме на собі.
Якщо ви станете дбайливо і любляче ставитись до себе, то так само до вас ставитиметься і ваш чоловік. Звичайно, за умови, якщо це справді саме ваша людина. Адже якщо ні, то він просто «відвалиться», але це теж не страшно, тому що потім на його місце і на вже щасливу і «нову», що любить себе, вас прийде дійсно чудовий і відповідний саме вам чоловік. Ось побачите.
Автор: Вікторія Кірста
